Вересові меди

Ну що ти їй скажеш? Що все залежить не від того, скільки в тебе грошей, а й від готовності ними поділитися? І що дехто бідний не тому, що не має, а тому, що мало, мало і мало.

Як любив повторювати мій дідусь Павло: не супереч душі, бо потім усеньке життя будеш у суперечці з самим собою.

То, що ти його не любила, не значить, що він геть нікудишня людина. Чєсом кохання, як тая рогатниця злецька, до такого серце прив’яже, що не стрічався б він ліпше на дорозі. А коло доброго пройде і не побачить.

Кажуть, кожен піє, як уміє: їден високим голосом, инший – низьким, у когось він як кришталь дзвенить, у когось – як той шовк гладенький чи як оксамит, а ще в когось – трохи деренчить, як горщик надтріснутий. Тіко ж для душі однаково, який той голос, для неї найважніше – щоб їй співалося.

«Як допоможеш обдарованню, хоча б самим мізинчиком його підтримаєш, то й тобі Бог допоможе, бо ж талант – то його промисел».

Яке диво - людська пам'ять, що навіть через кілька десятиліть повертає геть усе, від рідних облич аж до запаху тоненької лугової травинки.

Скромність прикрашає людину тільки тоді, коли її більш нічим прикрасити.

Скромність прикрашає людину тільки тоді, коли її більше немає чим прикрасити.

А щодо кохання... Може, колись, у ваші древні романтичні часи, воно й давало людям крила. Не знаю. Але зараз... якщо й підняло воно це здібне, але якесь геть старомодне дівча, то ненадовго, скоро гепне її з висоти, кине прямісінько посеред каструль та памперсів. Завести в такому віці сім'ю - значить, поставити хрест на своєму таланті.