… як роса на сонці…
Я пишу цю рецензію в день, коли в моїй рідній Україні лютує війна, коли взбесившиеся орки подорвали Каховскую ГЭС, эти нелюди, эти … не могу подобрать названия этому стаду, потому что ни баранов, ни собак, ни свиней не хочу обижать, уничтожили сотни мирных жизней, не пощадив никого, ни стариков, ни детей, ни животных…
Терновий вінок одягнула на голову моя Україна тисячу років тому, і продовжує його носити. Адже її синів і дочок винищували в усі часи, і продовжують винищувати по сьогоднішній день. Вік технологій, вік космічних відкриттів, вік, коли людство здається вийшло на новий рівень розвитку. Та то лиш здається. Тому що не знаєш коли, але за те, що ти українець, можеш в будь-який час бути вбитим.
Не читайте анотацію. Вона бреше. Ні не так, вона описує якийсь дешевий любовний роман на антуражі революції. Насправді книга не про це. Насправді книга про вбивства. Про звірства і ненависть. Про те, як люди нищили людей примусовою колективізацією, штучно влаштованим голодом, адже з дворів забирали єдину годувальницю корову, та й взагалі всю худобу, повністю спустошували комори до останньої зернинки. А коли люди пухли з голоду, примушували в поле йти збирати колоски, бо неврожай, і за кожен прихований для себе колосок жорстоко карали.
Станом на квітень 2023 року, Голодомор офіційно визнали геноцидом українського народу 27 країн світу.
Кожен українець має свою особисту сумну історію про це лихо. А геноцид продовжується.
Без коментарів.
KillWish 1/13
36 понравилось
