
Ваша оценкаРейтинг LiveLib
- 563%
- 432%
- 34%
- 20%
- 10%
Ваша оценкаРецензии
Sopromat29 февраля 2020"Душі холодно"
Читать далееЦе третя книга з пропонованих С. Притулою. Для кріпких нервами. Для сильних духом. Для тих, що люблять Україну.
Скривавлені сліди героя тягнуться у сьогодення. До "Інтернату" Жадана.
Мова красива ( зазвичай буває у письменників, що пишуть поезію). Але читати було важко. Ніби сам босоніж йдеш по снігу серед згарищ, на пронизливому вітрі, серед степу під прицілом.
Якщо зараз школярі вивчають- співчуваю. Автор сам зізнається, що герой "...ніби не може зрушити з місця". Читач теж в очікуванні десь до 4 розділу. Аж потім починається той страшний біг над прірвою.
Сціпивши зуби.
Давишся пліснявими сухарями.
Б'єшся в пропасниці.
Але віриш: якщо впасти- на порозі своєї хатини. На своїй землі. Серед тих, хто не зрадить. І відчути, що збувається пророцтво: " Бо нічого не може вирости на землі, залитій прокляттями й солоними сльозами мільйонів за облуду й за Юдину зраду"14 понравилось
904
ablvictoriya10 октября 2013Читать далееЛюдина біжить над прірвою – це не просто назва роману Івана Багряного, це тема усього його творчого доробку. Головні герої Багряного завжди балансують між життям і смертю, між ворогом з одного боку та ворогом з боку іншого, між зневірою в людину і піднесенням її життя як найвищої цінності. Таким героєм є і Максим Колот.
Роман дуже важкий. Як на мене, складніший над усі інші твори письменника. Можливо, таким і має бути фінальний твір письменника, що видано вже після його смерті.
Це роман з філософським, екзистенціальним звучанням. Чи людина лише піщинка у самумі, нікчемний хробак; чи здатна на неймовірне: розсміятися в обличчя неминучій долі і близькій смерті і, виявивши неабияку волю до життя, повернутися додому, до родини…
Що пережив Максим Колот, годі й переказати - це треба тільки читати. Серце стискається від тих «пригод». І однак серед цього жаху час від часу з’являється справжня Людина, та, що не хробак, не піщинка, не просто один з мільйонів. Вона біжить і відчайдушно хрестить іконами колону смертників; вона у образі Янгола, який до того ж вміє матюкатися, благає забрати поранених; вона просить хліба для німців, бо «це ж люди!»; вона ділиться останньою паляницею з незнайомцем; вона приводить до своєї чистої хатини страшну, брудну і напівмертву людину, щоб дати їй притулок, тепло, їжу (хоча їсти ця істота вже невзмозі); вона залишає на ніч в своєму будинку ту ж таки незнайому напівмертву людину і, проводжаючи її у безвихідь, майже плаче…
І ця Людина завжди постає перед Максимом саме тоді, коли вже немає надії; коли здається, що вже нема в кого вірити, що усюди як не вороги, то люди байдужі до чужого горя. І от виринає, немов з темряви, ця осяяна світлом Людина, після недовгої зустрічі з якою Максим твердо відповідає на питання внутрішнього голосу: «Чи віриш ти в Людину?» - «Вірю!»
Чи дійде Максим додому? Чи помре від кулі або від виснаження, голоду і холоду? Чи, як і мріє, помре, переступивши поріг рідної хати? А чи повернеться для того, щоб жити довгим і щасливим життям? Прочитайте роман – і дізнаєтесь.
13 понравилось
771
Amazzzonka5 июня 2017Чи віриш ти у людину?
Читать далееНарешті я дочитала цю книгу - на відміну від біль відомих творів автора - "Сад Гетсиманський" та "Тигролови", які читаються на одному диханні, крізь цю я пробиралась наче через густу смолу.
Тут багато статичних сцен - відступаюче італійське військо, фреска у церкві, описи міста до й після бомбування, а також багато роздумів і філософії на тему, що ж таки є людина - чи просто піщинка у самумі, а чи дещо більше?
Посередині твору - головний герой, архитект Максим Колот, людина, яку було засуджено невідомо на що та невідомо за що, за те, що мала власну думку, яка відрізнялася від тієї, яка мала б бути в ті часи. Людина, яка біжить над прірвою, людина, яка опинилась між двома вогнями - між російською та німецькою арміями і для якої ті обидві армії були рівнозначні та означали лише одне - смерть, так, чи інакше.
До глибини душі вражає все те, що довелось пережити Максимові, та й не просто пережити, а гідно вийти з усих тих кіл пекла, що на нього чекали, вийти з вірою у Людину та й такою Людиною з великої літери й лишитись. Але навіть більше за це вразила мене ситуація в тюрмі, коли всим полоненим видали шмат їжі, окрім полонених німців, і тоді один з полонених, рябий командир, став гатити у двері, щоб хліба дали й німцям, бо вони теж люди.
— Я — салдат... Окремої Червоно прапорної... Я тобі... прри-казую, хаме!.. Дай людям хліб!!! Чуєш?!. Тилова ти криса! Мерзотник!! Хам!! Скотина!! Дай х л і б!!! Це люди!.. Ти розумієш??! Це люди!.. Люди!.. Люди!.. Мерзотник ти!..Якщо ж повернутися до головного героя, то йому б було набагато важче повернутися, якби не люди, яких він зустрічав на своєму шляху і яки таки виявились справжніми людьми - допомогали йому всим тим, чого у них самих майже не було.
Хіба ж не смішно, га? Жорстокі людські опорки й ніжне людське серце!.. Ціла тобі глибока філософська концепція. Яка розбіжність між людським серцем і матеріальними спроможностями!Однозначно, дуже важкий твір, але дуже сильний, насичений любов'ю до людини, до рідної землі, вірою у найкращі часи для багатостраждалого українського народу.
Я би радила почитати твори Багряного всим тим, хто, народившись вже у Незалежній, або в часи відлиг, розмірковує над тим, як гарно жилося в Радянському Союзі та як шкода, що в них нема змоги повернутися назад у ті часи. А також тим, хто кидаєтся словом "бандерівець", надаючи йому значення зрадника, та подвитися на події тих часів трохи під іншим кутом зору.8 понравилось
1,1K
Цитаты
nechItabelna24 мая 20127 понравилось
1,3K
Amazzzonka4 июня 20175 понравилось
1,2K
Amazzzonka4 июня 20174 понравилось
875
Подборки с этой книгой

Обличение советской власти.
volhoff
- 270 книг
Сталинские репрессии и лагеря
traductora
- 140 книг

На лобном месте - Литература нравственного сопротивления
Nato4ka777
- 187 книг
Українська проза або українське авторство
Virna_Grinderam
- 203 книги

Хочу в бумаге (подборка для игры "Книжный сюрприз")
dolli_k
- 296 книг
Другие издания




























