Зоряні мандри капітана Небрехи

Я близько знав капiтана Небреху, вiн сам розповiдав менi, як пiднiмав фотоннi вiтрила, коли несподiвано налiтали нечутнi променевi урагани, ставав на орбiтальний якiр тяжiння бiля тасмничих незайманих планет i смажився пiд променями 193 Сонць!

(Укр.) У трьох повістях, що ввійшли до складу цієї книжечки, присутні всі складові класичної космічної опери. Тобто дія творів відбувається в космічному просторі та на інших планетах в умовному антуражі; персонажі підкреслено героїчні, а масштаби їх діянь обмежені лише фантазією авторів. Але й ці і так вже за умовою гіперболізовані складові у книжки гіпертрофовані до неможливих величин. Головний персонаж непросто героїчний, він «один з найуславленiших мiжзоряних вовкiв, якi тiльки ганялися за кометами! …славетний капiтан Небреха не тiльки невтомний мiжгалактичний практик, а й один з найвидатнiших теоретикiв. Це вiн, перший у Всесвiтi, висунув запаморочливу гiпотезу, вiд якої буквально голова йде обертом.» Окрім того «вiн катався верхи на кометi i пiдказав самому Iсааковi Ньютону закон всесвiтнього тяжiння. Словом, це людина, уславлена на цiлий Всесвiт». Фантастичні ж події відбуваються не тільки на інших планетах чи в далекому космосі, але й у паралельних Всесвітах, і у анти-Всесвітах, і у чорних дірках. Та ще й не обмежуються сьогоденням; минуле чи майбутнє – теж не перешкода для такого славетного капітана. Про масштаби його діянь страшно й говорити: скільки планет, гуманоїдних цивілізацій та цілих планетарних систем їм врятовано, стільки мабуть і не існує у безмежному космосі!

Десь після третьої-четвертої оповідки закрадається підозра, що маємо ми справу не з самою космічною оперою, а з пародією на неї. І в першу чергу, це пародія на Станислав Лем - Звездные дневники Ийона Тихого (сборник) . Але ж його щоденники і самі по собі десь-таки пародія і сатира. Тобто у данному випадку маємо справу з пародією у квадраті… Та й прославився Юрій Ячейкін свого часу саме як автор книжок сатири та гумору та книжок для юнацтва. У 60-70-ті роки його досить активно публікували україномовні радянські журнали та газети, та й нагороди та премії його не обходили.

А ця книжка навіть добралася до дітячої районної бібліотеки, у яку я була записана на початку 80-тих. Кажу: «навіть», бо загалом в мене дуже сумні спогади про цей так званий «очаг культури». Три маленькі, захлані полички, заповнені геть нецікавим книжковим мусором. Все більш-менш пристойне ховається у шафах за спиною похмурої бібліотекарки і на руки не видається. Тільки в читальний зал! Але це окрема сумна історія))) І все ж інколи траплялися в цьому «очагу» досить пристойні книжки. Як, наприклад, оця, яка справила на мене десятирічну неаби-яке враження. Бо це ж була перша фантастична книга, яку я прочитала! І що гріха таїти, підсадив мене Юрій Ячейкін на фантастику міцно. Усі ці зорелети, дивні іншопланетяни, паралельні всесвіти, анти-гравітаційні двигуни та міжчасові паралакси – просто свято якесь! А ось перечитуючи книжку через сорок років сприймала її лише як пародію.

Але могло бути набагато гiрше. Страшно подумати, що якби я тодi забарився з навкологалактичними мандрами ще на день, конструктор, можливо, наробив би непоправних дурниць. Так, якби я вчасно з ним не зустрiвся, то зараз на мiсцi капiтана Небрехи, мабуть, сидiла б хвальковита саламандра з протезом замiсть хвоста!

(Рус.) В трех повестях, вошедших в эту книгу, присутствуют все основные составляющие классической космической оперы. То есть действие произведений происходит в космическом пространстве и на других планетах в условном антураже; персонажи подчеркнуто героические, а масштабы их деяний ограничены лишь фантазией автора. Но и эти и так уже изначально гиперболизированные составляющие здесь гипертрофированны до невозможных величин. Главный персонаж не просто героический, он «один из самых славных межзвёздных волков, которые только гонялись за кометами! ... знаменитый капитан Небреха не только неутомимый межгалактический практик, но и один из самых выдающихся теоретиков. Это он, первый во Вселенной, выдвинул головокружительную гипотезу, от которой буквально голова идет кругом.» Кроме того «он катался верхом на комете и подсказал самому Исааку Ньютону закон всемирного тяготения. Словом, это человек, прославленный на всю Вселеннаю». Фантастические же события происходят не только на других планетах или в дальнем космосе, но и в параллельных Вселенных, и в анти-Вселенных, и в черных дырах. Да еще и не ограничиваются настоящим, - прошлое или будущее - тоже не помеха для такого славного капитана. О масштабах его деяний страшно говорить: сколько планет, гуманоидных цивилизаций и целых планетарных систем им спасены! Такого количества, видимо, и не существует в безграничном космосе!

Где-то после третьего-четвертого рассказа закрадывается подозрение, что имеем мы дело не с космической оперой как таковой, а с пародией на нее. И в первую очередь, это пародия на Станислав Лем - Звездные дневники Ийона Тихого (сборник) . Но его дневники и сами по себе уже пародия и сатира. То есть в данном случае мы имеем дело с пародией в квадрате ... Да и прославился Юрий Ячейкин свое время именно как автор книг сатиры и юмора, а также книг для юношества. В 60-70-е годы его достаточно активно публиковали украиноязычные советские журналы и газеты. Награды и премии тоже не обходили Автора стороной.

А эта книга даже добралась до детский районной библиотеки, в которую я была записана в начале 80-х. Говорю: «даже», потому что в целом у меня очень грустные воспоминания об этом так называемом «очаге культуры». Три маленькие, жутковатого вида полочки, заполненные совершенно неинтересным книжным мусором. Все более-менее приличное скрывается в шкафах за спиной мрачной библиотекарши и на руки не выдается. Только в читальный зал! Но это отдельная печальная история))) И все же иногда попадались и в этом «очаге» довольно приличные книги. Как, например, эта, которая произвела на меня десятилетнюю незаурядное впечатление. Ведь это была первая фантастическая книга, которую я прочитала! И что греха таить, подсадил меня Юрий Ячейкин на фантастику крепко. Все эти звездолеты, странные инопланетяне, параллельные вселенные, анти-гравитационные двигатели и межвременные параллаксы - просто праздник какой-то! А вот, перечитывая книгу через сорок лет, воспринимала ее только как пародию.

Но могло быть гораздо хуже. Страшно подумать, что если бы я тогда замешкался с вокруггалактическим путешествием еще на день, конструктор, возможно, наделал бы непоправимых глупостей. Ведь, если бы я вовремя с ним не встретился, то сейчас на месте капитана Небрехи, пожалуй, сидела бы хвастливая саламандра с протезом вместо хвоста!*

______ * - на русский книга не переводилась, так что перевод – мой).