Цитаты из книги Русалочка

— Что это ты делаешь? — Пью. — Зачем? — Чтобы забыть. — О чем забыть? — Хочу забыть, что мне совестно. — Отчего же тебе совестно? — Совестно пить!

— Ничего я не думаю! Ты видишь, я занят серьезным делом. — Серьезным делом?! Ты говоришь, как взрослые!

“All grown-ups were once children... but only few of them remember it.” read it to not forget...

«Себя судить куда трудней, чем других. Если ты сумеешь правильно судить себя, значит, ты поистине мудр»

«За этими жалкими хитростями и уловками я должен был угадать нежность»

Одні тільки діти знають, чого шукають. Вони віддають всю душу ганчір'яній ляльці, і вона стає їм дуже-дуже дорога, і якщо її у них заберуть, діти плачуть...

Гонористі люди глухі до всього, окрім хвали.

Коли говориш дорослим: "Я бачив гарний будинок з червоної цегли, у вікнах у нього герань , а на даху голуби ", - вони ніяк не можуть уявити собі цей будинок. Їм треба сказати: "Я бачив будинок за сто тисяч франків". І тоді вони вигукують: "Яка краса!"

Твоя троянда така дорога тобі, тому що ти віддавав їй всю душу.

А якщо ти приходиш всякий раз в інший час, я не знаю, на яку годину готувати своє серце...

Зорко лише серце. Самого головного очима не побачиш.

Ти назавжди у відповіді за тих, кого приручив.

Себе судити набагато важче, ніж інших. Якщо ти зумієш правильно судити самого себе, то ти справді мудрий.

Дорослі ніколи нічого не розуміють самі, а для дітей дуже втомлює без кінця їм все пояснювати і розтлумачувати.

Чого заради нам ненавидіти одне одного? Ми всі заодно, що буря однієї і тієї ж планетою, ми - команда одного корабля.

У нашому світі все живе тяжіє до собі подібного, навіть квіти, хилячи під вітром, змішуються з іншими квітами, лебедю знайомі всі лебеді - і тільки люди замикаються на самоті.

Зі смертю кожної людини вмирає незнаний світ.

Бути людиною - це і означає відчувати, що ти за все відповідаєш.

На питання про те, чому ж деякі люди говорять загадками, можна відповісти лише тим, що для них не буває нерозв'язних загадок.

Діти - найкращі серед нас. Вони віддаються з головою чомусь і, втративши, щиро плачуть.