Сто лет одиночества

То, что в прежние времена было жизненным действием, неодолимой страстью юности, сделалось чем-то страшно далеким, пустотой.

Теперь она уловила истинный смысл замкнутого круга, который проплывали золотые рыбки полковника Аурелиано Буэндии. Внешний мир скользил мимо, едва касаясь тебя, а мир внутренний ничем не омрачался.

...он приучил себя относиться к прошлому равнодушно, чтобы незваные воспоминания не тревожили душу.

Потом он стал перебирать отдельные эпизоды войны, но возвращение к прошлому не будило в нем ни радости, ни огорчения, потому что, не имея возможности избежать мыслей о войне, он научился думать о ней спокойно, не тревожа своих чувств.

А спокойствие и было как раз самым страшным в нескончаемой войне: оно означало, что ничего не происходит.

"Лучший друг тот, кто уже умер", - любил он повторять в те дни.

Он действительно побывал на том свете, но не смог вынести одиночества и возвратился назад.

У входа в город повесели плакат: "Макондо", другой, побольше, установили на центральной улице, он гласил: "Бог есть".

Першого в роду буде прив’язано до дерева, а останнього з’їдять мурахи.

У коханні в хвилину пересичення набагато більше невикористаних можливостей, ніж у хвилини бажання.

Минуле – брехня, що для пам’яті немає доріг назад, що кожна минула весна безповоротна і що найнестямніше і найстійкіше кохання – всього тільки перебіжне почуття.

Література – це найкраща забава, придумана задля того, щоб знущатися з людей.

Дізнатися можна про все.

Час у своєму русі також стикається з перешкодами й зазнає аварій, а тому від часу може відколотися шматок і навіки застрягнути в якійсь кімнаті.

Де бідність, там і любов.

Двері винайдено тільки для того, щоб замикати їх, а цікавість до подій на вулиці – це риса, властива повіям.

Навіщо було витрачати стільки слів, щоб пояснити, що саме відчуваєш на війні, коли досить тільки одного слова: страх.

Схоже на те, що все в світі рухається по колу.

Я знав, що ти постарів,але тільки сьогодні зрозумів, що набагато старіший, ніж здається.

Людина вмирає не тоді, коли повинна, а тоді, коли може.