Старик и море. За рекой, в тени деревьев

Війна тепер - найбільший бізнес у світі.

- Кожен день несе якесь розчарування.

• Ні. Кожен день приносить нові надії. Та спершу треба відтяти бритвою все фальшиве.

... все так или иначе убивают кого-нибудь или что-нибудь. Рыбная ловля убивает меня точно так же, как и не дает мне умереть.

Но я ни о чем не буду думать, ни о чем, даже о том, что на свете есть ничто и брат его — завтра.

Безглуздо втрачати надію,— думав він. — Безглуздо й, мабуть, гріх...

«А я,— думав старий,— держусь глибини справно. Просто не щастить мені останнім часом. Але хтозна — може, сьогодні вже поведеться? Адже день на день не схожий. Воно-то й добре мати талан. Та ще краще бути справним. Тоді щастя не захопить тебе зненацька».

Та, хвалити бога, риби не такі розумні, як ми, що вбиваємо їх, зате куди благородніші й спритніші.

Те, що він доводив це вже тисячу разів, нічого не важило. Тепер треба було доводити знову. І так щоразу — все наново; отож, роблячи своє діло, старий ніколи не оглядався на минуле.

Людина — доволі нікчемна істота проти дужих птахів та звірів. Я таки справді радніш волів би бути отим рибиськом, що пливе десь там у темряві моря».

Та що вдієш, нічого легкого в житті немає