Там, під склепінням брами, яка бачила стільки переможних в’їздів, з лицем скам’янілим і блискучим, поступала на коні влада. Та влада, яка нас топче і чиї копита ми цілуємо! Яка топче голод, непослух і зневагу! Перед якою ми безсилі, бо всі любимо її! Яка в нас у крові, бо покірливість у нашій крові! Ми – атом її, безмежно мала молекула чогось, що вона виплюнула! І, бувши кожен зокрема нулем, ми стрункими лавами – армія, чиновництво, церква і наука, промислові об’єднання і могутні організації – конусоподібно зводимося до вершини.
~
У реальній дійсності не існує ні володаря, ні підданого, що стелиться перед ним – інакше усе суспільне життя набуває ознак клоунади. Переконання загорнуті у театральні костюми, звідусіль чути гучні промови, гідні хрестоносців, хоча виголошують їх люди, що виробляють папір.
~
Таких, як він, завжди були тисячі, - говорив Бук. – Вони робили свої справи і мали політичні погляди. Єдине, що додалося тепер і створило новий тип, - це жест, хвалькуваті манери, войовничість удаваної індивідуальності, бажання справляти враження за всяку ціну, хоча б платити за це довелося іншим.
~
Фальшиві ідеали тягнуть за собою безчесні звичаї, за політичним ошуканством – ошуканство громадське... Може статися, що в країні пошириться новий тип, який у жорстокості і гнобленні бачить не сумну перехідну стадію до людянішого стану, а зміст життя.