Цитаты из книги П’ята пора року

...бісить те як мало неба В очах і в душах і в сльозах

Не дай Боже зі злом змиритися і повільно втрачати рух

Дві половинки

Якщо дві протилежні стулки одного великого дзеркала спрямувати одну проти одної то можна побачити вхід

А якщо нас з тобою стулити як дві половинки яблука – наші душі одразу змішаються й бризне солодкий сік

Увійти у середину дзеркала можна тримаючи яблуко але вийти звідти непросто бо на ступнях лишився наш слід

Ти любиш літати поштовими марками там де немає на серці іржі

Осінь саксофоном розтинає тишу І одна долоня гріється об іншу

Я жив як міг Поки ставало сил Поки було кому присвячувати вірші

"Останній трамвай у дитинство"

Лежачи поруч з жінкою слухай серцебиття - це час і земля і вода це дихання голос і мова

Не ображай! Тим більше тих хто любить Їх душі вкриті шаром неба – синім і тонким

Чому чому чому чому чому я бачу твої сни але вже не живу?

Не дай Боже піти засмученим чи когось засмутити навік

...і ми з тобою на фото якого не буде ніколи...

Коли ти заснеш на чиємусь чужому плечі, Під ліжко закинувши біль, Мене ти знайдеш на краю піднебесся – мовчи, Послухай мою заметіль... Ти зрозумієш тільки одне - Світ розколовся на твоє і моє: На твоїй половині сонце живе без хмар, А в мене лиш розбитий ліхтар...

Срібний вечір тебе загортає у яскраву фольгу почуттів

Ну що тобі сказати про любов? Вона як сад і ти у ньому птаха І ллється пісня на планеті знов І пелюстки пускає навіть плаха...

Зірвав одежі вітер з твого неба...

Не ображай! Образа – це як клітка

Чому чому чому чому чому тебе немає поруч коли сплю?

Не дай Боже безслідно згинути промайнувши без нот і без слів І на світ від печалі зігнутий не пролити ні краплі злив

Поетові завжди знайдеться лезо але навіщо - все життя і так отрута

Що більш безпорадне - рима чи сльоза?