Цитаты из книги Небратні

... Росія - не друг і не брат, а лицемірний ворог, готовий встромити ножа у спину в найтяжчий момент.

Не можна бути вільним і одночасно стояти перед правителем із простягнутою рукою.

Я лише хочу, щоб ви затямили одне: по обидва боки Дніпра є країна, що має назву Україна. У цій країні живуть українці - небратній росіянам народ. І цей народ готовий до останнього відстоювати своє право жити вільно.

- Знаешь что? В Сибири уже строят концлагерь для вас! - Для нас?.. - перепитав я. - Да! Для таких, как ты! Для украинцев! Достали уже!! [...] Давай, приезжай, там уже ждут тебя! Я ще трохи помовчав, а тоді сказав: - Тільки через твій труп, друже... Тільки через твій труп.

Фактично, Сталін відновив у Радянському Союзі кріпацтво. От тільки кріпак у Російській імперії міг викупити себе з неволі, а радянський селянин подітися не мав куди.

"Немає "хороших" і "поганих" українців. Немає українців, які підтримують Росію, як немає українців, що їм протистоять. Є просто українці та... росіяни. Навіть якщо в цих росіян український паспорт."

Андрій Макаревич, якого зараз цькують у Москві, мав рацію: бісів із людей випустити легше, ніж загнати в них ангелів.

Із Росією не дружать не тому, що Росія погана. Із Росією не дружать, бо це не вигідно передусім в економічному плані.

Україна, про яку розказують росіяни, не має нічого спільного із країною, в якій ми живемо. Це наче й не країна більше, а якась гіпертрофована версія нацистського концтабору з натиканими в кожному кутку газовими камерами для росіян.

Марно намагатися наздогнати, лише копіюючи.

Незалежність не отримують у подарунок, незалежність виборюють і здобувають. Українці зрозуміли це через двадцять чотири роки після розпаду радянського союзу.

"Я завжди повторював і не раз писав у блогах про те, що єдиний параметр, за яким Росію можна вважати великою державою, - це територіальний. Відповідно, лише внаслідок збільшення території свого проживання росіяни зможуть забезпечити зростання власної величі."

Чому всі друзі-європейці, з якими я підтримую спілкування (а таких із часу навчання у Швеції чимало), думають, що основною і єдиною причиною Євромайдану була відмова Януковича підписати угоду про асоціацію з ЄС? Я однозначно "за" євроінтеграцію, бо прагну бачити свою країну частиною європейської спільности, але бути частиною Європи означає для мене поділяти європейські цінності, при цьому зовсім не обов'язково мати надпис "European Union" на першій сторінці паспорта.

Вони вірять у створені пропагандою фейки, бо вважають, що визнавши свою помилку, виявлять слабкість і виставлять себе на посміховисько. Вони вірять у брехню, бо, врешті-решт, це дозволяє їм уявляти себе великими, могутніми та - не в останню чергу - почуватися захищеними. А ще, мабуть, тому, що їм більше немає в що вірити.

Проблема криється не в якості пропаганди. Проблема прихована в категоричній відмові розпізнавати брехню, особливо, коли ця брехня суперечить заснованому на шовінізмі світогляду.

На початку 2000-х Україна зависла поміж двох світів, прагнучи до цінностей західного світогляду, однак не позбувшись особливостей східного. Упродовж п'ятнадцяти років від здобуття незалежності українці зрозуміли, що таке свобода. 2014-го довели, що хочуть жити вільними, проте багато досі не усвідомили, що за свободу необхідно не лише боротися: за свободу необхідно платити, причому навіть після того, як її здобули.

"Із 1963 року і до розвалу СРСР закуповував хліб у Канаді та США. Уявляєте? Одна з найбільших країн, що будь коли з'являлася на глобусі, з далеко не найчисельнішим населенням, із величезними незаселеними територіями, була настільки неефективною в економічному сенсі, що не могла прогодувати сама себе."

Війна - це продовження політики за допомогою інших засобів.