Цитаты из книги Essentialism

У візуалізації поступу є щось надзвичайно потужне. Не нехтуйте цим — спробуйте такий підхід на роботі і вдома.

Готове — краще за ідеальне.

Що сильніше ми тягнемося до зірок, то складніше нам відірватися від землі.

Позбуватися перешкод не має бути важко, це не повинно потребувати надлюдських зусиль. […] Це ніби зіштовхнути великий камінь з гори.

Подумайте, скільки вам потрібно часу, і додайте 50%

Есенціалісти позбуваються несуттєвих справ, а в зекономлений час створюють систему, завдяки якій можуть виконувати роботу майже без зусиль.

Коли ми тільки-но почали працювати разом, я чітко означив напарникові свої пріоритети, а також озвучив те, що я готовий і що не готовий виконувати додатково, поки триває проект.

Якщо не встановимо у своєму житті чіткі межі, зрештою опинимося в полоні чужих.

[Есенціаліст] вважає межі за полегшення. Завбачливо встановлює правила, щоб не казати «ні» прямо.

«Тоді я засвоїв важливий урок. Якби я один раз погодився — мені довелося б чинити так ще багато разів».

Бути есенціалістом — це перетворити на щоденну дію коригування, ощадливість і відсікання, тоді редагування стане природною основою темпу вашого життя.

Нам слід позбутися декількох безглуздих занять і замінити їх на одне змістовне.

Є багато людей, які завоювали довіру такою простою фразою: «Мушу перепросити: якби я мав більше часу, то написав би коротшого листа».

Поліпшити щось — це щось замінити.

Чи є щось таке, що ви постіно робите для клієнтів, колуг, друзів, навіть членів родини — і вважаєте, що це дуже їм допомагає, — а насправді вони […] не помічають цього? Перестаньте так діяти — або хоча би призупиніть свою активність на декілька днів, тоді зможете оцінити, чи справді їм це надзвичайно потрібно, чи всім насправді байдуже.

Якщо перед тим, як запропонувати свої послуги, помовчати всього пʼять секунд, можна значно зменшити ризик увʼязатися у щось, про що потім пожалкуєте. Перш ніж промовити «чудово, з радістю!», подумайте, чи це суттєво важливо?

Замість розподіляти ресурси часу на актуальні справи уявіть, що ви не займаєтеся жодною з них. Усі попередні зобовʼязання зникли. Потім почніть від початку: подумайте, чим ви зайнялися б сьогодні.

Нарешті я поділився своїми стражданнями з другом, у якого була велика перевага: він не мав жодних емоцій до цього проекту, і на нього не тисли незворотні витрати; він міг оцінити мої зусилля під іншим кутом зору.

Тільки тоді, коли визнаємо, що даремно взялися за якусь справу, можемо лишити помилку в минулому.

Замість запитати: «У скільки я оцінюю цю річ?» варто поставити питання: «Якби я цієї речі не мав, то скільки б заплатив, щоб її отримати?».