26-й процент, або як подолати історію

Придушення шістдесятництва спричинилося до того, що серед населення СРСР, особливо у великих індустріалізованих містах, домінувала культура конформізму. Це створило ефект "радянського народу": населення, яке назагал було освічене, секуляризоване й урбанізоване, ставилося байдуже або навіть вороже до демократизації політичного життя. Під модернізованою шкірою билося серце колективізму, етос якого був дуже подібним до етосу великої сім'ї, а в суспільній свідомості домінував культ тяжкої праці з більш чи менш прикритою зневагою до інтелектуальної роботи. Є правдою, що Українська РСР займале одне з перших місць серед радянських республік за кількістю дисидентів. Але їх число було краплею у морі зрадянізованого українського населення.

Бідність і консервативність руської культури означали слабкість і невиразність національних ідентичностей. Східні слов'яни від початку Русі розмовляли взаємозрозумілими діалектами, мали якусь, хоч і невиразну, але спільну пам'ять про походження від київської держави і поділяли православну церковну традицію. Однак руська культура не мала достатніх інструментів, щоб конвертувати мовно-релігійні відмінності (чи, навпаки, подібності) у національні, тобто ті, які мають політичне значення. У сенсі націотворення Русь була як той чемодан без ручки: вона не спроможна була себе уявити ані як одну велику спільну, ані як різні руські нації.