Моя библиотека
- 2 828 книг
Ваша оценкаВ книгу выдающегося украинского писателя лауреата Ленинской премии Олеся Гончара кроме двух повестей вошли рассказы, художественные очерки, эссе.
От заснеженных хат родной Полтавщины до далекой португальской земли Камоэнса, от студеных волн Атлантики до тропического Таиланда - такой диапазон интересов автора. И как бы ни отдаляли время и события одно произведение от другого, всех их роднит единое нравственное и духовное начало - правда жизни, чистота чувств, подлинный животворящий гуманизм.
Жанры
Рейтинг LiveLib
0
0 оценок
Ваша оценкаХотят прочитать 2
Рецензии
Аноним5 июня 2012 г.Читать далее«За мить щастя» — твір, який мені довелося прочитати, щоб не завалити тест ЗНО з української мови та літератури, а також з яким вам не буде нудно, тому що він, знову ж, як той мильний серіал або телевізійний фільм.
Солдат, який ризикує всім заради жінки, яку бачить вперше в житті і йде за неї на вбивство в перший же день. Що за маячня? Так це щось особливе і таке в українській літературі не кожного разу побачиш, але треба знати міру і бачити, що ви виносите дітям на зовнішнє незалежне тестування і загалом в шкільну програму. Хоча, всі в усьому світі читають «Ромео та Джульєтту», і нічого, живуть собі прекрасно й в достатку.
Було в ньому, щось особливе і неперевершене, але це скоріше не для мене, а для всіх інших: історія трагічного кохання й людської дурості, які є повсюдно та в кожного народу.
Коротше кажучи, читайте, робіть висновки, не робіть необдуманих рішучих кроків, а особливо змолоду – ось на які думки наводить цей твір.
Загальний вигляд добрий, десь сподобалось, а десь хотілось мені кричати від незрозумілості й людської дурості, яку там змалював автор, і до речі дуже добре змалював.
І на цьому моя підготовка, як і саме ЗНО закінчилися, і закінчилися на гарній ноті, і тепер я вільний! Я вільний та можу читати те, що забажаю я, а не те, що бажає наш чинний міністр освіти Дмитро Табачник.261K
Аноним20 июня 2016 г.Читать далее"За мить щастя" не видався мені ані цікавим, ані нудним, ані веселим, ані сумним. Твір як твір, не більше. Що ж стверджує ця новела? Мені здається, що це ідеали кохання. Знаєте, в літературі буває таке, коли автори відмовляються від здорового глузду і ідеалізують, те саме зробив і Гончар, розповідаючи про любов з першого погляду між окупантом і місцевою. А якщо уявити насправді, то таких історій було тоді тисячі, хай і не з першого погляду. Дуже обережно автор критикує і всю брехливу радянщину, проте це можна побачити лише уважно читаючи оповідання.
Так, автор ідеалізує свої образи. Як сказав би будь-який літературознавець: "Прекрасний приклад романтичного реалізму!" Напевно, так воно і є.
Аналіз
1. Все відбувається у місті Рангуні, яке далеке від українських реалій (романтизм).
2. Нетиповий образ Сашка Діденка, який "не знав нічого, окрім гармати" і типовий образ його циганочки Лорі (суміш романтизму і реалізму).
3. Історичні події, свідком яких був Олесь Гончар (реалізм).
За цими рисами ми з впевненістю можемо сказати, що новела написана у напрямі романтичного реалізму. З одного боку вона самобутня, написана у трохи незвичних барвах, з іншого - надто проста. Безумовно, моя думка не остання інстанція, тому свої висновки кожен повинен робити сам.5772
Аноним3 сентября 2012 г.Читать далееМоже, з рідкісним другом розминувся, з тим, чию втрату вже нічим не зможеш компенсувати
До кожної людини в нас є свої критерії оцінювання. Ми оцінюємо зверхньо, за фізичними якостями, за красу або кількість грошей. Але кожна людина більше, ніж усі матеріальні речі світу. Головне в людині - її душевна краса. Саме про душевну красу та силу розповідає нам Олесь Гончар у своїй новелі.
Кожну новелу Олеся Гончара, кожен роман не можна просто прочитати і залишити. Кожен твір примушує думати над тим, що ти щойно прочитав. Твір не залишає тебе, породжуючи безліч думок і роздумів на тему вічних людських цінностей, поведінки, стосунків між людьми різними за професіями.
Очима Івана Оскаровича ми бачимо, як люди приймали людину, з якою він працював...Через деталі, які подає автор, ми бачимо, як герой прозріває, як починає бачити людину з іншого боку..Іван Оскарович є людиною серйозною, не крутієм, бо сам не терпів крутійства. Він вважає себе величною людиною, яка багато чого має і отримала в житті, пройшовши складні випробування долі. Але життя переконує його в тому, що не можна костеніти в своїй впевненості, своєму суб'єктивізмі. Він бачить,як несправедливо оцінювати кожну людину за своїми лише критеріями. Портібно бачити її такою, якою вона є, бо можеш назавжди її втратити, не оцінивши вчасно.
Олесь Гончар вводить нас у розповідь поступово. Ми бачимо, що готується свято, і вражені, коли це свято - поминки поета. Але місцеві ставляться до цієї людини з найбільшою повагою і любов'ю, і це примушує Івана Оскаровича, зрештою мудру людину, переглянути свої усталені думки і уявлення про те, яка повинна бути людина. Потрібно відкинути всі свої критерії, щоб не втратити, можливо, рідну людину.Добре, коли людина розуміє свою помилку, коли на неї сходить прозріння...Погано, що суб'єктивне сприйняття людини заважає побачити її такою, якою вона є насправді...
5202
Цитаты
Аноним4 апреля 2017 г.Проти любові закон? Не може бути такого закону. Який дурень видумав? Побачите, я свого доб'юся.
21,1K