Логотип LiveLibbetaК основной версии
Обложка
User AvatarВаша оценка
2
(1)

Капiтани космосу

Константин Лемешев
Політ у космос вчора був фантастикою. А сьогодні весь світ знає імена Юрія Гагаріна, Валентини Терешкової-Ніколаєвої та їх космічних братів, які відкрили ворота всесвіту. Тепер на черзі Місяць, а згодом — Марс, Венера. Про політ на планету за межі Сонячної системи, про цікаві пригоди, які трапилися з капітанами космосу в польоті, розповідається в цій гостросюжетній повісті. Молодому читачеві цієї повісті буде про що помріяти, так би мовити, небезпредметно, а про те майбутнє, яке колись справді настане.

Рейтинг LiveLib

2,0
1 оценка
  • 5
    0%
  • 4
    0%
  • 3
    0%
  • 2
    100%
  • 1
    0%
User AvatarВаша оценка
Прочитали 1Хотят прочитать 1

Рецензии

  • Аватар пользователя
    Plushkin10 марта 2015 г.

    Есть фантастика олдскульная, а есть старая, от которой сводит скулы. Эта книга из вторых. Очень низкая художественная ценность и обилие рассуждений о том, чего достигнет в будущем наука и каким автору видится коммунистическое мироустройство на примере далеких космических братьев-сергусиан.
    Разговаривают в романе шершавым языком плаката (сорри, цитаты переводить не буду):


    — ...Ви чули, які вони молодці, міжзоряні мандрівники? Таке нещастя, а в них і тіні сумнівів про близьку зустріч нема. Ви уявляєте, які там люди, Валентине Михайловичу?
    — Так, Сергію Петровичу. Треба негайно лаштувати плазмольот у дорогу. Негайно!
    — Вірно, колего, але спершу треба підготувати до цієї звістки всіх рідних і близьких космонавтів…

    И вот пока советские ученые, называющие друг друга исключительно по имени-отчеству, поворачивают реки, подвешивают за полярным кругом искусственные солнца, злобные буржуйские шпигуны строят козни и пытаются украсть устройство под названием "радуга", создающее мощное защитное (и разрушающее все на своем пути) поле. Советские, конечно, рулят, потому что до коммунизма осталась пара шагов, а запад скоро уже догниет.

    В принципе, можно сравнивать роман с произведениями Жюля Верна (много научных сведений) или Ивана Ефремова (светлое будущее), если б не люди-функции вместо настоящих героев. Описания чувств такие, что Станиславский волчком вертится:


    Несподівано гостро вразив Сергія вираз очей бабусі Валентини. В них було стільки розпуки, болю і водночас гарячої надії, що Сергієві аж подих спинило: як він міг порівнювати своє хвилювання з почуттями Валентини Дмитрівни, його бабусі і дружини космонавта Юрія Чуєва?!

    Ну разве так можно?

    Наивности в романе тоже немало, но ее я могу простить - время ученых-мечтателей, романтика...


    — ...Ви не ображайтеся, дорогі земляни, але ж ми старші за розвитком на кілька тисяч років. Ось чому і мій погляд здається декому з вас гіпнотичним. Головне — це те, що ми — друзі і завжди будемо підтримувати один одного.
    — Правильно! — захоплено загриміло в залі. — Хай живе дружба між землянами і сергусіянами!

    Сергусиане, обогнавшие землян на тысячи лет, создавшие себе для жизни уютненькую звездную систему с двумя звездами и тремя жизнепригодными планетами, оказываются в некоторых вопросах гораздо более некомпетентными, чем их советские гости. Ну а земной экипаж словно дети перед лицом главного героя - шестнадцатилетнего Сергея Чуева. Предшественник М.Сью, ей-ей. В кого, как не в него, влюбится прекрасная сергусианка?

    Хватит. Не могу больше.
    Итого: Насквозь идеологизированный подростковый роман жюльверновского типа с предсказуемыми приключениями и картонными героями. Вероятно, в шестидесятых это был хит. В 1988, когда мне было 14, я бы прочитал его с удовольствием. Сейчас книга будет интересна ностальгирующим коллекционерам старой фантастики. Увы, время безжалостно.

    Читать далее
    2
    49
Все рецензии

Подборки с этой книгой

Все подборки