Хіба ревуть воли, як ясла повні?

Панас Мирний

Жанры

Рейтинг LiveLib

3,9

1,6K оценок

5
32%
4
39%
3
21%
2
6%
1
2%

Ваша оценка

Прочитали 2048Хотят прочитать 290

Рецензии

Аноним11 мая 2019 г.
Повість про пропащу силу
Роман "Хіба ревуть воли, як ясла повні" бере свій початок з короткого нарису, що згодом переріс у повість, а вже потім у роман-епопею. Твір написаний на реальній основі. Роман психологічний, тому письменник особливо звертає увагу на мотиви та передумови вчинків героїв, їх життєву позицію. Вражає, як у Чіпки слова розходились з ділом. Шкода Галю, яка вірила в нього, і саме через нього занапастила свою долю. Перечитувати не захочеться, хоча, звісно, твір вартий уваги і в наш час.
34
6,6K
Аноним29 октября 2018 г.
Доволі складна книга. Психологічно виснажлива. Ну а як іще може бути в романі, який розповідає про реалії того періоду української історіі, коли волі у людей не було.
Для багатої українців земля - це все. А немає землі - немає долі. Біля землі люди працювати, щоб прогодуватись. Цій землі вони віддавали свои сили, свою любов. Тільки на рідній землі вони знали щастя.
Цей роман вперше був опублікованний в Женеві. Адже тоді навряд чи хоч в якійсь друкарні розідранної на шматки України взялись би його публікувати. Занадто відверто ця книга розповідає про тяжке життя простого люду, про їхній біль, і про їхні прагнення.
Читать далее
32
4,8K
Аноним1 октября 2018 г.
Жорстока, психологічна й дуже реалістична проза. Життя без прикрас. Особливо фінал - приголомшливий. Були сподівання на оптимістичніше закінчення, але така розв’язка символічна. Чудес не буває. За все має бути розплата.
Роман надзвичайно дискусійний. Практично на кожне проблемне питання неможливо дати однозначної відповіді. Виходить, що герої саме такі, якими вони є, з дуже багатьох причин, серед яких і ті, що залежать і не залежать від них особисто. А головний герой - Чіпка Варениченко - то продукт своєї епохи, наслідок переломів та зрушень соціальних і родинних. Це ота хрестоматійна пропаща сила й разом із тим правдошукач, який хоче змін і не знає, як їх зробити.
Автор дивовижно змальовує переживання героїв, просто й органічно увиразнює ті почуття, повз які ми проходимо в реальному житті. Після таких книжок гостріше сприймаються чужі кривди, чужий біль. В цьому, певно, й полягає цінність таких книжок.
Читать далее
31
4,6K

Все рецензии

Цитаты

Аноним23 июля 2014 г.
— Ви казали, бабусю, що бог нас хлібом годує?
— Він, дитино, — він нас годує...
— А чого ж мама хліб заробляє, — ось досі з роботи нема. — Каже, якби не робила, то нічого б було і їсти?..
14
25,3K
Аноним25 июля 2014 г.
"Як же його жити, Галю?.. Та хіба ми крадемо? Ми своє одбираємо... Пан — наробив нами, жид — надурив з нас... А нам хіба з голоду пропадати? серед шляху погибати?.."
13
27,1K
Аноним28 апреля 2013 г.
Є такі люди, що найважчу тугу виливають сміхами, жартами. Про них завжди кажуть, що вони ніколи горя не знають; зовуть їх за те щасливими.
13
1,6K