
Маленька книжка, фактично оповідання, від Джаклін Вілсон. Хоч і зовсім коротка, але містить традиційні для Вілсон тонкі і психологічно правдоподібні замальовки з дівчачого життя. Добре показано, як важко дитина переносить новий шлюб матері, необхідність вживатися з вітчимом і новими братами, особливо, якщо попередній досвід був травматичний. Власне, книга про безпорадність і незрілість середньостатистичних батьків (утім, навряд чи Вілсон хотіла це показати) і те, як дітям самотужки чи з допомогою сторонніх (у цьому випадку напівбожевільної бабці) доводиться компенсувати відсутність розуміння.























