Почуття, пережите поетом, стає віршем — саме в цьому полягає істина поезії хайку.

Хоч як вдивляйся -
Жодної пилинки
На білосніжних квітах хризантем!

Горобчику, мій друже,
Не чіпай малого ґедзика,
Що бавиться на квітці!

На перевалі в горах спочиваю.
І навіть жайворон у небі -
Десь внизу.

Якби цей світ
Таким і був довіку -
Зворушливо сумним,
Як той рибак,
Що човен тягне узбережжям диким!

Художники й поети Японії використовують у створенні поетичного образу мистецтво асоціації за контрастом.