Як це не соромно визнавати (прнайні зараз) в шкільні роки читати не тягнуло зовсім, і ми, з друзями, днями гуляли деінде. Коли вже розгорілась жага до читання, почав читати шкільну літературу. І ось, на розпродажі, натрапив на цю книгу. Почав з "Вершники". Перша розповідь називається "Подвійне коло". Собою вона я вляє заклик до українців, згуртуватись, забути всі незгоди і повстати проти загального воргоу єдиної України. Як чітко показує письменник нас-дурних, коли нами керують товстопузі виродки, зіштовхуючи братів головами, в своїх цілях, зовсім не думаючи за страждання цілої нації. А ми в тисячний раз вірим словам в надії, що в цей раз буде все гаразд , не зважаючи на жертви, і знову наступаєм на старі граблі. І як напуття усім нам звучить фраза
тому роду не буде переводу, в котрому браття милують згоду
, котру має памятати кожний українець, коли збирається підняти руку на іншого уркаїнця. Друга розповідь "Дитинство", це чудовий опис буття українського села і природи очима дитини. Читаючи цю розповідь мені згадалась книга Р.Бредбері "Кульбабове вино". Думаю, якби Яновський розвив цю думку в окрему книгу, це була б дуже цікава і захоплююча історія. Напевно, більш трагічна, ніж у американського письменника оскільки село в ті часи переживало страшенний занепад, а постійні війни тільки підливали масла у вогонь, забираючи у селян останні крихти. А далі пішли розповіді, на основі яких Яновський і отримав, хоч і тимчасове, визнання комуністичної влади. Тобто, ода червоним революціонерам котрі героїчно били бандитів і монархистів. Всі як один добрі й порядні, мужні й непохитні герої. З шашкою на танк, 100 проти 1000 це все вони. відверте блювотиння. І що найцікавіше, письменник настільки завзято описує воєнні події, так глибоко висвітлює думки і почуття людей, так красномовно описує природу України, що мимоволі починаєш переживати за червоних, які бють петлюрівців. Особливо мене варзило, як Яновський романтично описує донбас з його шахтами та сталеварнями. Як на мене це сіра, невиразна місцевість закутана в постійний ядовитий дим з заводів, навкруги купи вугілля, залізні дороги і чумазі - пяні шахтери. І , звичайно куча бандюків. Але за описом в книзі виступє чудовим краєм, з гарними пйзажами, працьовитими людьми і плодовитими ланами. З чого видно, що письменник дуже любий це край і переживав за його майбутнє. Наступний твір - "Чотири шаблі". Це геороічна і захоплююча розповідь про чотирьох друзів, які вирішили постати проти поньсокого ярма. Оскільки, повіривши гаслам комуністів товариші примкнули до револуційних лав червоних, то вся визвольна війна пройшла для визволення народа від одного пана для іншого. Взагалі, я маю двояке відчуття до цієї книги. З однієї сторони талановитий український письменник пише цікаві повідання із захоплюючим змістом, а з іншої комуністична влада, яка своїми гнилими щупальцями залазила всім письменникам до мозку, для керування їхніми думками. І навіть, знаючи, що в ті часи або ти з комуністами, або ти в могилі, не можуть мене заставити прийняти суть книги як належне.
6 понравилось
