День сніговика

У Медовому місті живе Ірма, яка дуже хоче стати математиком і вчитися в Особливій математичній школі у Великому місті. Але вона не знає, що там править жорстокий диктатор, який нищить усі дерева, забороняє людям тримати домашніх тварин, бачити сни і — що найгірше — любити сніг, бо за давнім пророцтвом саме це може знищити владу тирана. Ірма володіє особливим даром, а виявити його може «перевірка снігом», яку одного дня проводять в Ірминому місті. І тепер на дівчину чекають випробування, які м...

Рейтинг LiveLib

4,0

7 оценок

5
29%
4
43%
3
29%
2
0%
1
0%

Ваша оценка

Прочитали 7Хотят прочитать 26

Рецензии

Аноним17 февраля 2015 г.
Книга "День Сніговика" неперевершеної і незбагненної Дзвінки Матіяш була надіслана книгарнею якраз у день св. Миколая і стала чудовим подарунком до свята. Книга мене вразила своєю образністю, тим, як багато паралелей можна провести. Дорослі читачі легко впізнають події Євромайдану між рядків. Образи болота, що нас поглинало, та снігу як символу очищення, перемоги добра - надзвичайно влучні. Я читала книгу і мене огортали запахи гарбузового супу та медової річки і ставало одразу так затишно. Я не знаю, як вдається робити книги такими атмосферними, це щось надзвичайне. Хотілося б, аби якомога більше дітей та дорослих читали саме такі книги - добрі і чесні.
Читать далее
42
291
Аноним8 июня 2016 г.
Сумна казка
Я вже знаю, куди поїде ця гарна і трохи сумна казка. Туди, де ії оцінять (надіюсь) по-справжньому. Вона так повчальна, така життєва, і така дитяча.
Я з подібних книг вже виросла. Це саме той випадок, коли книга для дітей і тільки для дітей. Дорослим тут робити нема що. Хоча асоціацій багато.
Гарбузові оладки по п'ятницях, суп з тогож таки гарбуза, рибні котлетки,- хіба їх можуть замінити якісь там продукти в тюбиках з додаваннням ароматизаторів? Ніколи і нізащо!
А хіба нормальна людина буде боятися снігу? Білого і чистого, з якого можна ліпити сніговика, бавитися в сніжки і ще багато різних забав.
А жити в Медовому місті і не знати смаку меду? Та то ж чистий абсурд!
Абсурд, чи ні, та на думки наводить ця книга зовсім не дитячі. Читати дорослим, чи ні- вирішувати вам. А діткам дуже рекомендую.
Перевод.
Я уже знаю, куда поедет эта хорошая и немного грустная сказка. Туда, где её оценят (надеюсь) по-настоящему. Она такая поучительная, такая жизненная, и такая детская.
Я из подобных книг уже выросла. Это именно тот случай, когда книга для детей и только для детей. Взрослым здесь делать нечего. Хотя ассоциаций много.
Тыквенные оладьи по пятницам, суп из той тыквы, рыбные котлетки, - разве их могут заменить какие-то там продукты в тюбиках с добавлением ароматизаторов? Никогда и ни за что!
А разве нормальный человек будет бояться снега? Белого и чистого, из которого можно лепить снеговика, играть в снежки и еще много разных забав.
А жить в Медовом городе и не знать вкуса меда? Но это же чистый абсурд!
Абсурд, или нет, но на мысли эта книга наводит вовсе не детские. Читать взрослым, или нет- решать вам. А деткам очень рекомендую.
Читать далее
27
500
Аноним17 декабря 2018 г.
"Оранжевое небо, оранжевое море, оранжевая зелень, оранжевый верблюд..."
Трохи притчі, трохи антиутопії. Притчевий прийом побудований на колористичній символіці - протистояння сірого і барвистого. Метафоричний образ снігу, як втіленої чистоти і перемоги добра над злом (алюзія до "Лева, чаклунки і старої шафи" - тільки там "сто років триває зима, а Різдво все не приходить і не приходить", а тут - через панування диктатора не йде сніг). Не менш виразні алюзії і до "Посвяченого" Лоіс Лоурі - таблетки від інакшості. І до "Момо" М. Енде.
Важливий мотив твору, я б сказала наскрізний, цінність родини, дружби, стосунків - на контрасті "малий світ родини"/"великий світ авторитарної держави".
І протистоять тотальному сірому злу - старі, диваки і діти. А от дорослих і успішних - здебільшого все влаштовує.
Я б зарахувала цю книжку до рубрики "хороше сімейне передріздвяне читво" - і серцю, й розуму є за що зачепитися. Дорослі побачать у тексті своє, а читачі 12+ своє... І потім поговорить про це:)
Насмажити гарбузових оладок (смачно, хоча я готую за іншим рецептом, ніж герої повісті), закутатися в оранжевий шарф (дуже актуально під час простуди)...
Єдине, що мені не сподобалося в цьому авторському світі - це спроба надати твору релігійного виміру. У фантастичних творах це легше, й важче ніж у текстах про поцейсвітнє (будь-то реалістична чи "тепла" історія). Не сподобалося не тому, що я "проти" релігійних підтекстів - я якраз "за". Але образ Бога в "Дні Сніговика" виявився якимось аж надто суворим і відстороненим. Це швидше фатум, ніж благе Провидіння. Тож християнські конотації тут доволі умовні. "День сніговика" ближчий до "Посвяченого" ніж до "Хронік Нарнії".
Читать далее
5
836