Одного разу на Різдво

вчора, нарешті, ця книга, та дві інші, потрапили додому. довго ж вони подорожували..) здавалося, що цілу вічність)) але не про це)

"Одного разу на Різдво" - це не просто дитяча книга. це справжнє диво. і я зовсім не перебільшую. вперше зустрічаю ТАКУ казку серед творів сучасних авторів.

так, багато хто пише про добрі вчинки і т.п. але ця книга по особливому торкається душі. чого тільки варті імена героїв: Щастик, Міла, Форко, Росинка. а Тосик - викликав у нас постійно посмішку)

прочитавши останню сторінку, відчуваєш настільки тепло та затишно стало на душі) чи після кожної книги так?! звісно, ні..

однозначно, вона стала нашою улюбленою) її хочеться і хочеться читати)

p.s. і якщо ви ще вагаєтесь, що подарувати малечі, або собі на Різдвяні свята - то оберіть її. не пожалкуєте)

Коли стаєш дорослою дівчинкою, а тоді і жіночкою, все частіше починає турбувати питання, що не так з людьми, які навколо. І йдеться як про звичайну грубість у побуті, так і про ситуацію в країні та й світі загалом. У такі моменти мені починає здаватися, що багатьом людям у дитинстві читали геть не те, або просто не читали. Бо коли тебе вчать порядності, честі, щирості, щедрості, відповідальності, вірності кожною прочитаною вечорами книжкою (і власним прикладом - бажано), то важко бути іншим, непорядним.

"Одного разу на Різдво" - чудова книжка з класичними істинами, яким слід вчитися. Зрозуміло, що вона про Різдво і про те, що свято має бути для всіх. Родина їжаків (небідна і звикла святкувати Різдво у родинному колі з дотриманням маси традицій) стикається з бідними ховрашками, чия мама захворіла, а вони самі, голодні і холодні, шукають в хурделицю тітку, яка могла б передати їхній мамі ліки. Батьки-їжаки вирішують допомогти ховрашкам.

Якби це була дуже посередня книжка, на цьому б вона і закінчилася, але книжка хороша. Тому рішення батьків не одразу і не у всьому зрозуміле дітям, які знають про допомогу ближнім, але так само знають, що Різдво має бути саме таким, до якого вони звикли. І батькам доводиться донести до дітей, що поняття честі, благородства і всього того, що я перерахувала вище, це не просто абстрактні істини, а план, який можна реалізовувати щодня.

Тож книжкою дуже задоволена, попри спокійне ставлення у нашій родині до релігійних звичаїв. Бо моральна її складова на найвищому рівні.

Зима – це найкращий час для сімейного читання. Скільки часу можна провести зі своїми діточками, зручно вмостившись поруч, загорнувшись у пухнастий теплий плед, поринувши разом у казковий світ пригод завдяки цікавим дитячим книжкам!
Саме така й ця книга – цікава, добра та затишна. Колись я читала неймовірні „Теплі історії до кави” Надійки Гербіш, потім була книга „Мандрівка з Чарівним Атласом. Гринвіч”, яка дуже зацікавила й мого сина. І ось тепер надзвичайно тепла й затишна книжечка „Одного разу на Різдво” подарувала святковий настрій напередодні Різдва, викликала в доні, сина та в їхньої матусі справжній захват своїм цікавим сюжетом та наймилішими ілюстраціями...
Про що ж розповідається в цій книзі? Про те, як дружня та любляча родина їжачків готувалася до світлого свята Різдва. Прибираючи в своїй затишній нірці напередодні свята, їжачки думали про те, що треба підготувати подарунки не лише найближчим, а всім, навіть незнайомим тваринкам, запросити на гостину тих, хто потребує затишку й тепла. Іжачки-дітки згадували, що „мамин різдвяний обід був особливо смачним, ситним та щедрим. Скільки всього вона готувала! І кутю – солодку пшеничну кашу з медом, горішками, родзинками й маком. І пампушки з часником, і млинці з кленовим сиропом, і запечену річкову рибку, і вареники з капустою, і калиновий чай, і пиріжки з чорничним повидлом, і печені яблука, і узвар, і навіть великий-превеликий та запашний різдвяний пиріг”.
Але святкові приготування були перервані несміливим стукотом у двері. Хто ж завітав до затишної оселі їжачків? І чому ці „хтось” були такі злякані, змерзлі та зголоднілі? Чи допоможуть їжачки гостям?
Впевнена, ця історія запам’ятається надовго й ще не раз ця чарівна книжечка буде радувати дитячі та дорослі серденька!

"Говорят, если хочется чуда, то стоит только взять книгу и начать ее читать" , а я бы к этому добавила – именно детскую книгу.

Они наполнены таким количеством доброты и позитива, что ни один взрослый роман не сравнится с ними.

Очень понравилось качество печати книги и безумно красивые рисунки. За это хочу поблагодарить Издательство Старый Лев и художника Юлию Пилипчатину. Такую книгу хочется купить просто увидев первый раз, даже не зная интересная она, или нет.

Книга о рождественском чуде, которое сделала семья ежиков для семьи сусликов. Она учит детей доброте, самоотдаче и помощи. Писательница показывает Рождество не просто как праздник, а как хорошую возможность сделать мир добрее и помочь тем, которым помощь очень нужна.

Книга наполнена всем тем, чему хочется научить наших детей.Такие истории нужно читать детям постоянно, если хотите вырастить отзывчивого и доброго человека.