Одного разу на Різдво

вчора, нарешті, ця книга, та дві інші, потрапили додому. довго ж вони подорожували..) здавалося, що цілу вічність)) але не про це)

"Одного разу на Різдво" - це не просто дитяча книга. це справжнє диво. і я зовсім не перебільшую. вперше зустрічаю ТАКУ казку серед творів сучасних авторів.

так, багато хто пише про добрі вчинки і т.п. але ця книга по особливому торкається душі. чого тільки варті імена героїв: Щастик, Міла, Форко, Росинка. а Тосик - викликав у нас постійно посмішку)

прочитавши останню сторінку, відчуваєш настільки тепло та затишно стало на душі) чи після кожної книги так?! звісно, ні..

однозначно, вона стала нашою улюбленою) її хочеться і хочеться читати)

p.s. і якщо ви ще вагаєтесь, що подарувати малечі, або собі на Різдвяні свята - то оберіть її. не пожалкуєте)

Коли стаєш дорослою дівчинкою, а тоді і жіночкою, все частіше починає турбувати питання, що не так з людьми, які навколо. І йдеться як про звичайну грубість у побуті, так і про ситуацію в країні та й світі загалом. У такі моменти мені починає здаватися, що багатьом людям у дитинстві читали геть не те, або просто не читали. Бо коли тебе вчать порядності, честі, щирості, щедрості, відповідальності, вірності кожною прочитаною вечорами книжкою (і власним прикладом - бажано), то важко бути іншим, непорядним.

"Одного разу на Різдво" - чудова книжка з класичними істинами, яким слід вчитися. Зрозуміло, що вона про Різдво і про те, що свято має бути для всіх. Родина їжаків (небідна і звикла святкувати Різдво у родинному колі з дотриманням маси традицій) стикається з бідними ховрашками, чия мама захворіла, а вони самі, голодні і холодні, шукають в хурделицю тітку, яка могла б передати їхній мамі ліки. Батьки-їжаки вирішують допомогти ховрашкам.

Якби це була дуже посередня книжка, на цьому б вона і закінчилася, але книжка хороша. Тому рішення батьків не одразу і не у всьому зрозуміле дітям, які знають про допомогу ближнім, але так само знають, що Різдво має бути саме таким, до якого вони звикли. І батькам доводиться донести до дітей, що поняття честі, благородства і всього того, що я перерахувала вище, це не просто абстрактні істини, а план, який можна реалізовувати щодня.

Тож книжкою дуже задоволена, попри спокійне ставлення у нашій родині до релігійних звичаїв. Бо моральна її складова на найвищому рівні.