Теплі історії з корицею

Кохання - найкраща прикраса.

Оживають історії, почуті колись, переказані серцем, спогади про чуже життя. Трохи прикрашене, трохи приправлене. З корицею.

Ніч однаково належить королям і жебракам. Вона позбавляє корон і шмаття - у темряві всі однакові.

Добре жити, знаючи, що тебе люблять.

Скільки у світі любителів кориці? Цей солодкий, лоскотливий аромат дитинства, коржиків, сирної запіканки, а потім юності й першого кохання - кава з корицею. І знову коржики, сирна запіканка. Не мама тобі, а ти дітям. Скільки нас таких в світі?

Життя - така штука: не обіцяє нам справедливості й особливого ставлення.

Ночі... Не минають безслідно. Кожна з них дана для усвідомлення чогось нового, важливого, пропущеного раніше, недодивленого, недожитого.

Життя минало, не радуючи й не засмучуючи.

Вона хотіла подарувати йому себе й світ на додачу, а він був розпещеним сином великого начальника.

Як добре, що ти був. Як важливо, що він дочекався. І як доречно, що тієї розмови ніколи не сталося Вона була непотрібна. Порох від пороху.

Ти забрав половину моєї душі, я – половину твого життя.