Казки мого бомбосховища

Думаю, мало хто готовий зустрітися зі своїми героями в житті. Надто довго довелось би пояснювати, за що ти їх так. Довелося б узяти нарешті на себе відповідальність. Можливо, тому Бог і не показується нам - йому було б соромно за все, що ми переживаємо через його поганий настрій чи бажання експериментувати.

Зараз я не думаю, що сатана радів таким прислужникам. Якби мені поклонялися подібні утирки, я би впав у довгу сатанячу депресію і соромився би показуватися на людях.
Хм, цікава думка. Може, саме тому ніхто і ніколи не бачив на власні очі жодного божества, бо їм соромно за тих, хто в них вірить?

Речі, які пов*язують нас із коханими, - ось що важливо, нема нічого у світі важливішого за це, хіба що самі кохані.

Рояльчук, Ірина та Клава сиділи в темній кімнаті у розкішних кріслах і старечо зітхали. Вони всі застали Другу світову війну ще дітьми, і тепер їм було гірко від того, що страх і смерті знову повернулися до їхніх життів.

Хіба що забути про це все і піти з дому. Стати мандрівником. Блукати містами. Може, десь і нових батьків знайшов би.

Влад поринав у вивчення вмісту комори на цілі дні, залипав там, захоплено витягаючи на світ Божий одну за іншою речі, про призначення, вартість та потрібність яких він міг лише здогадуватися. Так і минало його літо. Сам із собою, поміж непотрібних речей. Від цього також почувався непотрібним, а батьки не надто й поспішали розбити вщент цю важку здогадку.

Говорячи людською мовою, – пояснив Женя, добиваючи коньяк, – якщо ці стовбурові клітини не чіпати, то вони можуть собі існувати, замінюючи одне покоління таким само іншим поколінням, абсолютно не змінюючись. Це може тривати безкінечно. Але якщо їх чіпати, помістити в середовище уже сформованих, визначених клітин, то вони стануть такими ж, як і всі довкола. Шариш?

Ось так і визначається, з ким ти спілкуєшся. Попроси своїх найближчих знайомих розповісти, на що вони витратять два мільйони. Людині, яка не звикла ворочати подібними сумами, а готівки більше десяти тисяч, взятих у кредит на рік, ніколи не тримала, від усвідомлення кількості доступних грошей спершу перекриває кисень. Внаслідок цього мозок перестає працювати у нормальному режимі, підкидаючи ідеї одну тупорилішу за іншу, а в очах темнішає.

По-перше, в тебе був наказ, ти виконував роботу. А по-друге, нема чого шастати по мітингах, якщо ти баба. Сиди вдома борщі вари, дурна. Отримала по голові – сама винна.

Що за підари ці поети.

Страх - це те, що завжди діє на людину непередбачувано. Страх паралізує, страх мотивує, страх оголює нашу сутність в один момент, здираючи з облич маски краще за роки відвідувань найпонтовіших психоаналітиків. Як ти житимеш далі, залежить від того, чи зможеш витримати своє віддзеркалення, щойно прирослу личину буде здерто.