Рассказы о Шерлоке Холмсе

А. Конан Дойл "Горбун".
Этот рассказ можно советовать всегда тем, кто хочет с помощью книги мастера убедиться, что совесть никогда не молчит.
Баркли тридцать лет мучился из-за совершенного поступка, смерть его не миновала. Каково это жить, зная, что предал человека? Все сказывалось на хорошем военачальнике: холоден в общении, становился угрюмым на долгие периоды. Правда дала о себе знать.
В рассказе Дойл предстает и как мастер детективов, и как человек, понимающий ценность моральных качеств. Он учит через книгу. Холмс мог бы выдать участие Вуда в этой истории, но, понимая, что это и не нужно, умолчал. Зачем осложнять жизнь достойного человека, прошедшего через адские муки?!... Над этим всем нам стоит задуматься, ведь жизнь ставит в разные ситуации...
Спасибо, что читаете. #мысли #пишу #мюсли #литература #слово

Гибель Шерлока Холмса настолько шокировала и всколыхнула общественные массы, что Дойлю ничего не оставалось, кроме как воскресить своего героя.
Прошло 3 года с момента схватки у Рейхенбахского водопада. Естественно, с гибелью Мориарти и Холмса их дела не умерли. Преступления продолжают совершаться и их продолжают расследовать и раскрывать. Уотсон под влиянием долгого общения с гением сыска сам начал интересоваться распутыванием различных преступлений. На этот раз в центре сюжета загадочное убийство в запертой комнате.
Шутка. Конечно же, в центре сюжета возвращение Шерлока Холмса к жизни, делам и всему остальному. И вновь дедукция, и вновь опасности, и вновь приключения. Удивительно, но для меня воскрешение героя выглядит адекватнее, чем его смерть, и искупает предыдущий рассказ.
Читать «Пустой дом» отдельно от «Последнего дела Холмса» не стоит, все же лучше остановиться на более воодушевляющей ноте воскрешения, чем прервать чтение на печальной ноте гибели.

Такое небольшое рождественское приключение с участием Шерлока Холмса и доктора Ватсона. С одной стороны тут и обычное для Шерлока предугадывание того, каким должен быть человек. С другой - события развиваются несколько самостоятельно, особенно в начале рассказа. Так что, в целом, расследования и не получилось.

Отдельно стоит отметить довольно легкий стиль английского текста. Долго не решалась начать читать про Шерлока в оригинале, а оказалось, что все намного проще и понятнее. Так что, если сомневаетесь, то попробуйте :)

Вбивши свого головного персонажа в оповіданні «Остання справа Шерлока Холмса», Артур Конан Дойль тим прирік себе на нелегке завдання — якщо колись у світ вийде продовження пригод знаменитого детектива, доведеться придумати логічне пояснення тому, як він залишився живим. На щастя, в автора це вийшло. В оповіданні «Порожній будинок», яке починається зовсім не з цього, автор зумів не тільки несподівано "повернути" Холмса, але й придумати вичерпне пояснення того, як Шерлоку вдалось вціліти у сутичці з Моріарті та чим він займався увесь цей час. До того ж, справа, яка фігурує в основі розповіді, виявилась вельми цікавою та інтригуючою. Смерть вельможного юнака Рональда Адера, якого знайшли мертвим у власній кімнаті, оповита загадковістю на відсутністю будь-яких логічних пояснень. Тим цікавіше стає розслідувати цю справу разом з нашим давнім другом.

Щойно закінчив читання «Останньої справи Холмса», яка, мушу визнати ще самою своєю назвою, а ще більше початком, навела на мене відчуття ностальгії, подібної до тої, що відчував сам доктор Ватсон, починаючи цю розповідь. Моє знайомство з особистістю цієї непересічної особистості на ім'я Шерлок далеко не повне. Оскільки читаю за порядком виходу книг, моїм «екватором» у знайомстві з усіма книгами про Холмса, буде «Собака Баскервілів», яку я читатиму наступної.

Але навіть цього, навіть на половину не повного знайомства, виявилось цілком достатньо, щоб прив'язатися до цих друзів настільки, що усе прочитане в цьому оповідання я пропускав через серце, а закінчивши читати, ще довго думати про те, що сталось.

Ні, тут ви не знайдете блискучої демонстрації можливостей Холмса. Навіть знайомство з настільки загадковою персоною як професор Моріарті не викличе у вас захоплення через побіжність опису його особистості та блискавичний, не уважний до подробиць, розвиток подій. Але цілком імовірно, що після прочитання вас, як і мене, огорне почуття безвиході та жалю, подібні до тих, що відчував у кінці доктор Ватсон, партнер великого детектива, але в першу чергу свого найкращого друга Шерлока Холмса.