Цитаты из книги Щегол

“Well—I have to say I personally have never drawn such a sharp line between ‘good’ and ‘bad’ as you. For me: that line is often false. The two are never disconnected. One can’t exist without the other. As long as I am acting out of love, I feel I am doing best I know how. But you—wrapped up in judgment, always regretting the past, cursing yourself, blaming yourself, asking ‘what if,’ ‘what if.’ ‘Life is cruel.’ ‘I wish I had died instead of.’ Well—think about this. What if all your actions and choices, good or bad, make no difference to God? What if the pattern is pre-set? No no—hang on—this is a question worth struggling with. What if our badness and mistakes are the very thing that set our fate and bring us round to good? What if, for some of us, we can’t get there any other way?”

“I know, I know, but hear me out. You read The Idiot, right? Right. Well, ‘Idiot’ was very disturbing book to me. In fact it was so disturbing I have never really read very many fictions after, apart from Dragon Tattoo kind of thing. Because”—I was trying to interject—“well, maybe you can tell me about that later, what you thought, but let me tell you why I found it disturbing. Because all Myshkin ever did was good… unselfish… he treated all persons with understanding and compassion and what resulted from this goodness? Murder! Disaster! I used to worry about this a lot. Lie awake at night and worry! Because—why? How could this be? I read that book like three times, thinking I wasn’t understanding right. Myshkin was kind, loved everyone, he was tender, always forgave, he never did a wrong thing—but he trusted all the wrong people, made all bad decisions, hurt everyone around him. Very dark message to this book. ‘Why be good.’ But—this is what took hold on me last night, riding here in the car. What if—is more complicated than that? What if maybe opposite is true as well? Because, if bad can sometimes come from good actions—? where does it ever say, anywhere, that only bad can come from bad actions? Maybe sometimes—the wrong way is the right way? You can take the wrong path and it still comes out where you want to be? Or, spin it another way, sometimes you can do everything wrong and it still turns out to be right?”

Хто знає, чому Фабриціус намалював саме щигля? Чому він створив цей маленький шедевр, не схожий на всі інші тогочасні шедеври? Він був молодий і мав велику славу. У нього були могутні покровителі (на жаль, не збереглося жодної картини з тих, що були написані для них). Його, як і молодого Рембрандта, можна уявити заваленого грандіозними замовленнями, його студії сяяли коштовностями й були повні алебард, келихів, хутра, леопардових шкур, обладунків, усієї могутності й усього смутку земних речей. Чому він обрав це? Самотню ручну пташку? Об’єкт, який у жодний спосіб не був характерний для його століття або його часу, де якщо малювали тварин, то переважно мертвих; на розкішних мисливських натюрмортах зображено зайців, риб та птицю, що згромаджені купою й незабаром будуть подані на стіл. Чому мені видається таким значущим, що стіна чиста — немає на ній ані гобеленів, ані мисливських рогів, ані якихось декорацій, — і що він так старанно виписав на картині своє прізвище та рік написання, адже не міг він знати (чи знав?), що 1654-й, коли він намалював «Щигля», стане й роком його смерті? Є в цьому якась моторошність поганого передчуття, ніби він знав, що ця невеличка таємнича картина буде однією з дуже небагатьох його праць, які переживуть свого автора. Її аномальність переслідує мене весь час. Чому він не намалював щось більш типове? Чому не морський краєвид, не пейзаж, не історичне полотно, не замовлений портрет якоїсь поважної особи, не сцена з життя пияків у таверні, не букет, хай йому грець, тюльпанів, а портрет цього самотнього маленького бранця? Прикутого до його сідала? Хто знає, що хотів сказати нам Фабриціус, обравши такого маленького персонажа? Просто хотів намалювати щось маленьке? Але якщо кажуть правду і кожна велика картина є насправді автопортретом — то що Фабриціус хотів у такий спосіб сказати про себе? Художник, якого вважали великим найбільші живописці того часу, який помер таким молодим, помер так давно й про якого ми майже нічого не знаємо?

стр. 694

Я как-то не ожидал, что город уже весь разряжен к Рождеству: еловые ветви, мишура, украшенные звездочками витрины, холодный, неласковый ветер с каналов, огни, ярмарочные лотки, велосипедисты, игрушки, краски и сладости, праздничный блеск и суматоха. Собачки, дети, сплетники, зеваки и носильщики, клоуны в цилиндрах и шинелях и танцующий крошка-шут в рождественском наряде, словно сошедший с картин Аверкампа. Я еще толком не проснулся, и все это казалось мне таким же нереальным, как мимолетный сон, приснившийся мне в самолете — я видел Пиппу в парке, там было много высоченных фонтанов, а в небе низко и царственно висела планета в сатурновских кольцах.

— Ниумаркт, — сказал Юрий, когда мы выехали к огромной круглой площади, на которой стоял сказочный замок с башенками, а вокруг раскинулся рождественский базар — хвойные ветки чуть прихватило снежком, притопывают ногами торговцы в теплых рукавицах, точь-в-точь картинка из детской книжки. — Хо, хо, хо!