Роман Надії Гуменюк – унікальне прозове полотно. Дійсно важко визначити жанрову приналежність. Начебто і не фантастичний роман, і не зовсім реальний. Проза на зламі двох світів – реального і фантастичного.
У центрі художнього світу, створеного Надією Гуменюк у романі «Енна», доля Ірина – Ірис – Енни, яка, попри начебто вбивчий фатум реалій, тотальний глухий кут, усе ж зуміла відстояти власне «Я», свій шлях. Це не просто відстоювання своєї якоїсь позиції чи власного вибору. Це була тяжка боротьба за можливість мати своє «Я». Доктор Сніг- - злий геній, самозакоханий лікар-психіатр, що посягнув на святе і недоторкане в людині – спогади. Заради антигуманного експерименту над особистістю він позбавляв спогадів своїх піддослідних «кроликів». Дитячий сиротинець своєрідна клітка з такими кроликами. У доктора Сніга великий вибір, адже діти, нічого не розуміючи, стають учасниками експерименту. Просто приймають пігулки («вітамінки»), а лікар проводить з ними бесіди. Ірині «пощастило» більше, її усиновляє лікарева сім’я. Вона тепер під цілковитим цілодобовим наглядом. Доктор Сніг стирає її спогади, пише заново особистість Ірини (Енни), обирає для неї майбутнє.
Доктор Сніг посягнув на лаври Творця. Яка була основна мета його досліджень? Адже він не просто хотів стерти пам’ять. Він хотів позбавити людей болючих спогадів, наповнити їх щастям, хотів заново «перепрограмувати» їх. Але не всі жорсткі диски піддаються форматуванню. Людина не робот, не машина, не бездушний механізм. Це унікум. Безперечно Енна (Ірис, Ірина) жертва. Але те, що їй вдалося вирватися з-під контролю доктора Сніга закономірно. Адже людину можна знищити, але не можна перемогти.
13 понравилось
