Ви коли-небудь думали, що вихідні можна провести… з Чудовиськом? Ні, не зі страшним кровожерним монстром, у якого шерсть дибки і слина скапує з ікл. А з пухнастим, кумедним і рожевим у синю цяточку. Воно дуже миле, дотепне, щире, а ще страшенно любить поїсти (замкніть холодильник!). Можу вас запевнити — вихідні будуть неперевершені) Тож минулих вихідних до мене завітало Чудове Чудовисько, або ж Чу. Спершу ми з пригадали, як зустрілися вперше: тоді він ходив до школи із самоваром на плечах, брав участь у карнавалі, вдаючи бабусю Червоної Шкапочки і робив добрі справи, аби його не закинули до Країни Жаховиськ. У другу нашу зустріч Чу, хоч і не з власної волі, а таки довелося побувати в цьому моторошному місці — рятувати батьків його найкращої подруги Соні. Але останні пригоди затьмарили всі попередні… Остання книга вийшла відчутно тривожніша і моторошніша. Та і хто б не почувався «надзвичайно стурбованим» і «глибоко занепокоєним» ©, коли світові загрожує Погане Поганисько? Всі класичні методи задіяні на повну: гіпноз, підлабузники, армія і навіть чорна магія. І Чу доводиться не тільки розгадувати загадки, як подолати страшне зло, а й розбиратися в хитросплетіннях дружби і навчитися пробачати. А втім, сторінки пересипані смішними до кольок жартами, часом навіть ніяких тобі каламбурів, але настільки кумедна ситуація чи її втілення, що залишатися серйозним немає ніяких сил) Щоправда, в один момент сюжет дуже сильно нагадав мені реальність, а втім, можливо, це просто я параною)
Запрошуйте Чудовисько в гості і насолоджуйтеся =) А ще запасіться варенням ;)
12 понравилось
