Цитаты из книги Євромайдан. Хроніка в новелах

Відшуміли бої. Та зло не зникло! Зло треба знищувати, а не проганяти! ...Життя помалу владнається. І сміття - те, що насмітили, і те, що вибрали на трон, - буде на смітнику. І буде Майдан. Для зустрічей. Це він точно знає. Тільки хай країна відійде від ран і втрат. Сюди приїздитимуть навіть ТАМтешні Сашкові друзі. І всі, хто вижив. (Любов Сердунич "Де ти, хлопчику з Майдану?")

Я знав, що нація формується протягом довгих і довгих років, не можна просто так взяти й забути всі незгоди та руїну, що була колись. Не може бідний зацькований манкурт одразу стати патріотом, ба й націоналістом. Щодня я молю Всевишнього, аби наші діти побачили ту Україну, за яку ми боремося, те життя, якого ми прагнемо. А нині час боротьби, нині час діяти!

Ми вбиваємо героїв ще раз, коли знову стаємо байдужими, коли беремо і даємо хабарі, коли дозволяємо себе обвести навколо пальця, коли спускаємо владу з гачка. Тоді ми знецінюємо їхню жертву, жертву ціною в життя. Тоді вони вмирають ще раз, але цього разу їх вбиває не снайпер, а вбиваємо ми, і вбиваємо не тіло, а їхній дух. (Юлія Хотинська "З уст очевидця")

А думки все плинули та плинули, породжуючи мрії про нове життя, про нову Україну, де не буде бідності; де люди не боятимуться захворіти, бо медицина буде доступна, а лікарі - справжніми професіоналами з високою зарплатнею; де міліція нікого не вбиватиме, а лише захищатиме; про суди, де все вирішуватиме закон; про країну, де хочеться жити і народжувати дітей, щоб потім через роки з гордістю від них почути: "Як добре, тату, що ми українці!"

Саме свободи не вистачало в селах, адже там діяльність і світогляд людини сковувала пелена традиції, сформованої громадською думкою. У кожному селі відсутня будь-яка анонімність буття людини. Місто ж, навпаки, переповнене цією свободою. Дихай, їж, пий, хоч удавися нею, цією свободою, - усім на тебе начхати. І чим більше місто, тим більша й свобода.

Я не зможу більше на них дивитися без сліз, не посмію підняти очі до неба, бо соромно, дуже соромно перед Сотнею за наших правителів, сліпих, байдужих та з бездонними кишенями. (Алла Танасюк "Нутро горить, а над ним метелики свистять")

Смерть не може бути даремною, як не може бути даремним життя, без якого вона неможлива. (Віталія Гук "Остання цукерка Майдану")

...за чужу незалежність кров не проливають. Принаймні добровільно...

...незалежність не приносять на штиках чужинці. За незалежність бьються всі: від малих до старих.

Кажуть, материнська молитва має неабияку силу. Вона здатна врятувати дитину, піднявши з морської глибини й піднісши у високе небо. (Наталія Осипчук "Моя маленька незалежність")

Що там із Романом? Чи повернеться з тієї чужої війни? І чому мусить залишити рідну землю й воювати за чужі інтереси? Хто дав право відбирати чужу незалежність? (Наталія Осипчук "Моя маленька незалежність")

Українці - воїни духу. Балконні, городні, диванні, але воїни духу. Кожен українець відчуває тягар ego над своєю душею, і він його скидає, коли приходить час. А час приходить - і критична маса матеріального переповнюється, душа виривається. У мить, коли одночасно вивільняються тисячі душ, народ переходить у стан нації - неймовірне явище високоенергетичного стану, що відкриває надможливості людей. Майдан їх відкрив. Внутрішнє пробудження відчув у собі кожен. (Анна Трохименко "Спальний район")

"Далеко від усіх, сповнена блатного шику, велика людина відмахувалась від посередніх радників-холуїв. Вона була сконцентрована на впровадженні обітниць, які разом із душею спродала за космічні суми великодержавному уіцраору, що пробуджувався десь там, на півночі, серед сірого смутку й занепаду, і в густій темряві жил якого текли лють та глум" (Анна Трохименко "Спальний район")

"Чим більша нація, тим довша пам`ять" (Анна Трохименко "Спальний район")

"Із Майдану приїздили особливо ввічливими і натхненними. Невимовне щастя відчути, як це, коли всі заодно, коли розумієш кожного без слів, коли здатен під`єднатися до свідомості інших людей. Це незабутнє й сильне відчуття єдності" (Анна Трохименко "Спальний район")