Oona & Salinger

Ти була не жінкою, ти була ідеалом - неможливим, загубленим коханням, змарнованою любов'ю, тією, що розбиває серце, та все ж таки не може не зворушувати.

Не зважуюся на спогади: згадуєш те, що можеш, серце переймається тим, що в нього є, а в моєму серці тільки ти.

Всі чоловіки, зокрема ті, що зробили своєю професією передачу власних емоцій іншим людям, скидаються на потопельників, які очікують, зо їм зроблять штучне дихання з рота в рот.

Можливо, краса існує лише для того, щоб віддалити нещастя.

Щастя чоловіка - це коли дружина звільняє його від усіх інших жінок: тоді йому стає так легко, наче він пішов у відпустку.

Що ж, дякую, ти заощадила мені дуже багато часу: за тиждень з тобою я дорослішав на десять років. Завдяки тобі сьогодні мені вже двісті тридцять років, і хлопці, що сваряться за грою в покер, навіть не підозрюють, що тут мешкає їхній пращур...

Кохання нікого не нищить, не слід і гадати такого, це неправда. Наша не-історія вже зійшла унівеч, я осмислив і переборов це лихо. Ти не знищила мене, тільки вчинила так, що я подорослішав. Та не розраховуй на те, що я тебе забуду. Ти навчила мене всього: завдяки твоїй жорстокості я пізнав, що таке жінка, я подорослішав з карколомною швидкістю, сталося зі мною так, наче з отими квітами, що їх фотографують, а потім видно, як вони в'януть, коли фотографії покласти рядком.

Хотів я загинути на війні, та вже не хочу тепер: ти навіть сльози не проллєш за мною.

За тривалістю великі почуття не поступаються класовій боротьбі.

Я писатиму тобі листи все життя, а згодом, коли повиходять мої книжки, всі гадатимуть, ніби це романи, бо там і написано буде, що воно роман, але ти знатимеш, що це листи й адресовані вони лише тобі.