Idę w tango

Idę w tango, nowa powieść Joanny Fabickiej, to pełna humoru, błyskotliwie opowiedziana historia Jadzi, trzydziestokilkuletniej kobiety po przejściach, a zarazem bezlitosny portret grajdołka z pretensjami, jakim jest polski show biznes.

Жанры

Рейтинг LiveLib

3,8

41 оценка

5
24%
4
41%
3
29%
2
0%
1
5%

Ваша оценка

Прочитали 45Хотят прочитать 35

Рецензии

wlada
23 мая 2012
Дурно написанная, но, в целом, безобидная безделушка. Плохо здесь всё: автор и переводчик нашли друг друга. Начинается всё с дурацких точек в названии (в оригинале "Иду в танго"). Продолжается ужасными оборотами типа "беззаботно покачивая детородным органом, красавчик продефилировал через роскошную пятнадцатиметровую прихожую" и сисек-писек будет много - крепитесь. Не то, чтобы я выступаю против слова "сиськи", но глаз оно режет. Перегруженность прилагательными и наречиями доходит до смешного, как и обилие многоточий. Ляпов тоже предостаточно. Грудь (давайте все-таки называть эту часть тела так) главной героини Яди описывается как огромная и отвисшая. Потом оказывается, у нее всего лишь четвертый размер >< . В оборудованной по последнему слову техники квартире главного героя чайник со свистком. Сын Яди всю книгу вел себя, как паинька, а в ресторане вдруг начал вести себя, как трехлетка, - почему? Зачем это было нужно?
Главная героиня - редкостная идиотка. Она не из тех оптимистичных "прелесть, каких дурочек" - Бриджит Джонс или Бекки Блумвуд. Она - квашня. За 350 страниц огромным шрифтом она успевает раза три впасть в депрессию, перестать выходить из дома, мыться и прочее. При том, что у нее ребенок, который растет, как сорная трава.
В целом, штамп на штампе. Автор пробалтывается, что для нее штамп - это красивые богатые молодые герои. ОК, этого ей удалось избежать - но на этом, пожалуй, всё.
Читать далее
11 понравилось
0
124
arirany
4 ноября 2013
Ядзя, покинута жінка, нещасна, не знає що робити і як жити далі. Від депресії рятується у компанії двог подружок і великої кількості алкоголю. І лише завдяки синові, розумному і на диво розважливому восьмирічному хлопчикові, знаходить в собі сили робити хоч щось. Їй обов'язково потрібно повернути собі повагу сина...
Ципріян, танцюрист-мачо, колись відомий на всю Польщу, він купався в обожнюванні і оваціях. Сьогодні вже майже забутий і нікому не потрібний, на його місце прийшли нові молоді кумири глядачів...
Вони зустрілися випадково, щоб змінити свої життя. І таки змінили, кардинально, хоча і не в ту сторону, в яку сподівалися.
Історія не оригінальна, без претензій, але легка і достатньо захоплююча, з такою книжкою приємно провести дощовий осінній вечір.
Читать далее
9 понравилось
0
120
sawynia
7 мая 2012
Вперше читаю книгу цього автора. Не можу сказати, що книга пішла мені легко , хоча й позиціонується як іронічна та легка. Чомусь на початку розповідіть про головних героїв була , навіть , трошки депресивна... але потім історія пішла легше і гумор зявився, і зацікавленість " а що ж буде далі".
Можу порадити книгу тим, хто хоче чогось не навантажуючого, такого , яке не запамятовується, щоб приємно провести недільний вечір ;)
8 понравилось
0
65