Memorias de una vaca

Рейтинг LiveLib

4,0

29 оценок

• 5
  28%
• 4
  52%
• 3
  21%
• 2
  0%
• 1
  0%

Ваша оценка

Отметить эмоции

Прочитали 32Хотят прочитать 21

Рецензии

• 

  Ardoss10 января 2019 г.

  недурна корова

  Абсолютно кожна книга «Видавництво Анетти Антоненко», що потрапляє мені до рук - то просто насолода, ніби вишукана страва серед мільйону звичайного їдла. От і дана книга не вийняток.
  В Країні Басків живе собі чорна корова Мо. Її роки перевалили за 20, тому внутрішній голос Мо, якого корова прозвала Занудою нашептує їй, що вже пора сідатити та писати мемуари. І як це майже завжди буває у Мо вона погоджується з Занудою.
  "Немає в світі дурнішого створіння за дурну корову" - одна з улюблених приказок Мо і тому головний з її життєвих принципів це не бути дурною.
  Мо народилася на перший погляд на звичайній фермі, але вже з перших днів життя навчалася за нього боротися та мала змогу побачити, що світ і коров, і інших тварин, та і людей дуже різний. Мо цікавить те, що відбувається поруч, а тому завдяки її мемуарам можна познайомитися з деякими історичними особливостями Країни Басків, про яку я, якщо чесно, раніше ніколи і не чула.
  Роман Бернардо Ачага можна вважати і метафоричним, адже серед корів, як і серед людей трапляються різні. Є ті, хто категорично не хоче вважати себе коровою і прагне абсолютно іншого життя, є ті, кого не хвилює нічого, крім корму в кориті та трави навколо, а є ті, що прагнуть розібратися в усьому, що оточує та для яких не завжди легкий шлях самий бажаний.
  Чудова, легка в прочитанні, але смислова книга, яка ідеально підходить для неспішного вечірного читання.

  
  "Коли ти доходиш до останнього повороту твоєї дороги. І звідси мої страхи, Сьор. Що станеться у день, коли я закінчу мемуари?"

  Читать далее

  4

  239

Цитаты

• 

  robot19 апреля 2021 г.

  Спочатку я почала з небажанням і лише для того, щоб Зануда залишив мене у спокої; але одразу мені сподобалося писати і пригадувати, тож я присвятила цій справі тіло й душу. Вірила, що таким чином звільнюся від тягаря, і що, як плуг загортає землю, я наведу лад і оздоровлю свій внутрішній світ. Рядок за рядком, глава за главою я відповідатиму на питання, і відкриється сутність мого життя.
  Проте, як більшість речей у цьому світі, моя початкова мета була ілюзією. Тому що, як би ти не намагався, перо не вміє видавати стільки, як плуг: воно вивільняє землю пам'яті не прямолінійно і з деталями, а хаотично й незграбно, залишаючи на глибині те, що треба сказати, і випускаючи на світло те, що треба було залишити в таємниці. Чи з'явиться у цих мемуарах матерія мого життя? Мені так не здається. Я не розповіла те, що мала намір розповісти, і є багато думок, які є чужими для мене. Приміром, щойно я почала, написала, що якби могла, повернулася б до Балансатеґі, і я не можу собі уявити більш неправдиве зізнання. Йти в Балансатеґі? Навіть не думаю про це. Значно краще живу в монастирі разом с Полін Бернардет.
  Але найгірше, попри все, не те, що є багато неточностей і неправди, бо це, мабуть, є ознакою всіх мемуарів. Найгірше те, що пригадувати и переносити на папір згадане не приносить жодного полегшення. Замість того, щоб зменшуватися, питання примножуються, а туга стає глибшою. Якби ми, корови, були яблуками, ми б дозрівали на гілці до певної пори, і у цей прекрасний момент — відповівши собі на всі питання — падали б на землю. Але ми не яблука, ми ніколи не дозріваємо, ні доходимо до певної точки, а падаючи з гілки, ми розділяємо хвилювання тих, кто ще зелений.

  Читать далее

  0

  87
• 

  robot19 апреля 2021 г.

  Знаю, що втрата подруги може бути дуже болісною, але немає серцевого болю, який би не лікувався прогулянкою.

  0

  57
• 

  robot19 апреля 2021 г.

  Коли руйнується дружба з кимось, треба чинити, як Полін Бернардет чинить зі зламаними гілочками герані: покласти цю дружбу в новий горщик з новою землею і чекати, що вона прийметься.

  0

  31

Подборки с этой книгой

• 

  1001 детская книга, которую нужно прочитать

  • raima
  • 507 книг