Cafe Europa: Life after Communism

“Slavenka Drakulic is a journalist and writer whose voice belongs to the world.” —Gloria Steinem Today in Eastern Europe the architectural work of revolution is complete: the old order has been replaced by various forms of free market economy and de jure democracy. But as Slavenka Drakulic observes, "in everyday life, the revolution consists much more of the small things—of sounds, looks and images." In this brilliant work of political reportage, filtered through her own experience, we see that...

Жанры

Рейтинг LiveLib

4,3

41 оценка

5
51%
4
41%
3
7%
2
0%
1
0%

Ваша оценка

Прочитали 45Хотят прочитать 61

Рецензии

Bu_books
9 июня 2022
Книга, яка на багато питань дає відповіді, особливо в умовах війни
Після всього, через п'ятдесят (боляче говорити, але навіть через вісімдесят) років у Європі була можливою ще одна війна; можливою була зміна кордонів; і можливим був геноцид (у 92-му боснійців, у 2022 - українців). ... "європейці" (себто народи Франції, Британії, Німеччини, Італії, Австрії чи Іспанії) паралізовано за всім спостерігали (та й спостерігають зараз так само як 30 років тому). Усе це відбувається просто там, на телеекранах у їх вітальнях: снаряди, бомби, вбивства, ґвалтування, кров, руйнація - уся ця війна розгорталась просто перед їхніми очима. Усі знали, що відбувається, і це почасти й є прокляттям війни в Боснії, на Балканах і ... ну, і в тому, що називається Європою.
То чи не варто нам - точніше, чи не мусимо ми - спитати себе, чим є Європа після Боснії?
і тут хотілось би додати Чи не варто нам спитати себе, чим буде Європа після України?
Болючий останній розділ книги, болючі реалії війни в Україні - усе це як хвилею накриває після прочитання книги. Дуже актуально для реалій 2022 року, дуже актуальний досвід Балканських країн, адже близька ситуація зараз відбувається у центрі Європи знову, цього разу на території України. І знову Європа, точніше країни-лідери, країни-гаранти безпеки та миру, опустивши руки, мовчки спостерігають за геноцидом українського народу.
Книга потрапила на 100% у час, у настрій. Хочеться вірити, що історія навчить змінюватися та не повторювати помилки минулого, хочеться вірити, що далі так і буде.
Читать далее
5 понравилось
0
191
book_va___
14 июля 2021

Книга, що написана в 90-х роках, відображає і сучасні пережитки тих часів, коли люди були бідними, роботящими, але гордими за партію і лідера. Нам, новому поколінню, яке ще може чути від своїх пра- про хліб, який коштував 16 копійок, смачне вершкове і головне "натуральне" морозиво, а ще лікарську ковбасу, рівня якої немає в сучасності. Що це за фактор? Ностальгія за молодістю і примарною стабільністю чи страх перед майбутнім і невизначеністю?

Отже, яке воно життя в посткомуністичних країнах? Чому "Європа" у нас найпопулярніша назва кафе, готелів, чи ресторанів? Як так склалося, що держави, які територіально є Європою, опинилися за їх межею, ізольовані і принижені більш розвиненими країнами?

Страшно усвідомлювати те, що досі шлюб з іноземцем (себто громадянином не посткомуністичної країни) вважається вигідною партією, з точки зору заможності та щастя. Адже іноземець-це синонім слову "мільйонер". Страшно те, що чиста вбиральня з милом та папером-це розкіш. Страшно, що ті, хто живе закордоном зобов'язані рідним подарунками, грошима і навіть міжнародними дзвінками, не чекаючи у відповідь нічого, навіть листівки.

Враження від книги неоднозначні. Те, як живуть Балкани опісля комунізму майже не відрізняється від того, як живемо ми. Згадайте 90-ті. Ятки з жуйками на вулиці, модні закордонні речі, "кава" з жареної моркви та дитячі підгузки як розкіш. Обертаючись назад, важко зрозуміти, як людям вдавалося виживати і при цьому бути щасливими. Як скрута примушувала бути винахідливими.

А зараз подумайте, у вашому місті/селі є кафе з назвою Європа?) Якщо так-то це знак, що вам потрібно читати цю книгу.
⠀
Читать далее
5 понравилось
0
219