Harry Potter Audio Boxed Set

Вирішила я в свої 22 роки нарешті ознайомитися з світом ГП. Так, я бачила фільми, але дуже давно, не повністю і майже нічого з них не памятаю. Як на істиннго книголюба таке не пасує.

І затягнуло, я почала читати всі книги, заковтувати їх швидко. Чим подивувала оточуючих, а декого навіть підзадовбала безліччю питань.

Ах, так напівкровний принц.

Все ніби і сумно, але відчутно наближення кінця. Герої вже доросліші, починаються стосунки, смерті і самопожертви. І Снейп, що з ним не так?

Мені сподобалася атмосфера, жартики, як персонажі розвиваються і змінюються. Тут вже нарешті не було Амбридж, яка мене дико бісила в попередній книжці. І персонаж Драко розкривається з іншої сторони.

Від фільму також є відмінності *ті, що я памятаю. Дамблдор і Джинні з фільму ніякі ну зовсі. Джинні в фільмі, якесь бездушнє і беземоційне тело, коли в книжці вона дівка хоть куди і вольова, і знає що хоче. Дамблдор в фільмі як якийсь троль, сарказм, жорстокість, а в книжці навпаки більше позитивний персонаж.

А ще я подумала як ж важко мамі Візлі. Стільки дітей, стільки проблем. Весь час переживати чи всі живі і залишатися спокійною в таких умовах, коли в будь-який момент хтось може померти.

Я націлилася на 7 книжку. Буде цікаво...

Правы те, кто называют эту книгу самой страшной и самой лучшей о Гарри Поттере.
Я, конечно, не читала ещё добрую половину книг из серии, но всё равно соглашусь с этим мнением.
Роман «вырос». Выросли герои, их внутренний мир, выросла трагедия, смысл.
Центром произведения, в отличие от «Философского камня» и «Тайной комнаты», стал не чудовищный вселенский Тот-Кого-Нельзя-Называть, а волшебник Сириус Блэк – подумать только! – крестный отец Гарри и ближайший друг его отца. Я считаю, что такая «семейная» трагедия ещё страшнее, больнее.
Гермиона всё больше стала напоминать меня саму. Пребывание на двух уроках «одновременно», куча книг, экзаменов, головная боль и нехватка времени (в прямом смысле). Её детская, в чём-то глупая привязанность к коту Живоглоту (Глотику!) вполне обоснована – ей нужна любовь и поддержка, тепло. Да, она дружит с Гарри и Роном, но ведь между ними бывают разногласия, а кот «не обманет и не предаст».
Мне очень понравился образ крысы как символа предательства, трусости, страха. Какие же противоречивые чувства испытывал бедный Уизли...
Expecto Patronum! – видя знакомые корни, чувствую, что это что-то вроде «ожидаю защитника», а patro – как «отец», родное, своё, самое дорогое.
Dementor – «забирающий»? Поглощающий воспоминания, крадущий любовь.

Главная мысль всей книги – семья. Отказ подписать заявление, злостная «тётушка», побег из дома, карта Мародёров, Патронус, крестный – всё это так или иначе связано с нею.