В австралопітека малого
ні татка, ні мамці немає.
Тому носорога страшного
у пастку він сам заганяє.

Аде носорожа тварина
до хитрої пастки не хоче,
і доісторичній дитині
в обличчя єхидно регоче.

Приблизно отак:
-Ги-ги-ги!

В австралопітека малого
дубець замашний у правиці,
і саме тому носорога
ні крапельки він не боїться.

Та ось носоріг у атаку,
мов танк, насуває на нього!..
Малий не злякавсь, не заплакав,
а лиш засміявся, їй-богу!

Приблизно отак:
-Ги-ги-ги!

Вавстралопітека малого
ні татка, ні мамці немає...
Немає уже й носорога...
А де він? Та хто його знає...

Такий ось кінець.
Ги-ги-ги!

А навколо багаття... Матінко моя! Та ж там просто кишіло від чудовиськ!
І однорукі, немов гральні автомати, і триокі, наче світлофори, і рогаті, мов лосі, і волохаті, як рок-музиканти, і пухирчасті, наче огірки, і слизькі, мов слимаки, і лускаті, наче карасі, і гривасті, мов коні, і ластоногі, наче водолази, й ікласті, мов кабани, і пазуристі, наче вчителька хімії Ельвіра Олександрівна, і кошлаті, мов барани, і лисі, наче колобки, і велетенські, як динозаври, і дрібні, наче хрущі, - усі вони були різні, геть не схожі одне на одне.