Чудове Чудовисько

Чудовиська страшні! Чудовиська жахливі! Чудовиська потворні! А от і ні. Є Чудовисько — чудове. Рожеве, пухнасте й у синю цяточку. Воно ліпить пластилінових баранців і товаришує з дівчатками. Ходить до школи із самоваром на плечах. І робить добрі справи. А ще тут є багацько кумедних дотепів, кровожерливі упирі, що полюють на людітей, страшні чудовиська, для яких дітодруг — справжня ганьба, і директор школи, який постійно жує гумку і тому дуфе сміфно фепелявить при рофмові. І пригоди, пригоди, пригоди! Мінус один — книга блискавично швидко закінчується. І за ці веселі години, що не раз ще повторяться, веееелике дякую — Ларисі LoraG =)

Довго-довго ми з донькою розпочинали читати цю книгу, завжди щось ставало на заваді, але врешті-решт ми таки змогли її дочитати. І сюжет цікавий, і герої, але щось було не те, аж поки ми нарешті не вчитались і не "розпробували її на смак". Дівчинка Соня знайомиться з чудовисько на ім'я Чу, який впевнений, що люди хороші і з ними варто дружити. Саме це й прагне довести чудовисько своїм власним прикладом - він збирається отримати від людей аж сім подяк. Соня вирішує допомогти своєму новому другові. Чу разом із Сонею йде до школи, де нікого не дивує його незвичний вигляд. Він отримує прізвище Пластиліненко (мабуть за свою любов до ліплення баранців) і стає третьокласником. Веселощі, жарти (баба-бабай, кіт Ксерокс), доповнюють згадки сучасної української популярної музики, що створює гарну атмосферу, але разом з тим всі чудовиська, глипачі, упирі не дають розслабитися.