Іван Карпович Підіпригора - український Шерлок Холмс?
Так сталось що в сучасній українській літератури з'являється все менше і менше цікавих пригодницьких романів, але Владислав Івченко, спробував змінити цю тенденцію і випустив книгу про справжнього українського детектива. Чи зміг він змінити тенденцію!?? Дізнаємо далі. Можливо на українському ринку вони і з'являються, але їх майже не рекламують, і знайти їх дуже важко, і читач про них дізнається з різних випадкових джерел. І так сталось з цим романом, я на нього натрапив випадково по рекомендації Сашка Положинського вокаліста гурту "Тартак". І щоби дізнатися про неї більше, я пошарив в інтернеті і знайшов відгуків не більше чим у мене пальців на руках. І я можу сказати що даремно час я не потратив, і з упевненістю заявляю у Сашка добрий смак на книги (і на музику також).
Ця книга - це 14 різних оповідок які між собою не пов'язанні, кожна оповідка це різна загадкова історія, яку повинен розгадати Іван Карпович. Цілковитого сюжету немає, є тільки особиста життєва лінія, яке плавно проноситься через всі оповідки. Ця лінія де він живе коли не займається своїми детективними справами, а просте спокійне життя провінційного землевласника.
Наш головний герой живе собі на хуторі після служби, і він трохи тужить за своїми минулими пригодами, йому тяжку звикнути до спокійного життя. І коли в імперії відбуваються дивні події його викликають, бо знають що у нього за плечима досвід і роки роботи в відділі.
В цих оповідках вас чекають тайна викрадення діаманта у всесвітньо відомої оперної співачки, Підіпригора зіткнеться з державними проблемами, буде вести охоту на вовкулаку, і зніматися в порно з королівською сім'єю(навіть така є, в цей момент, автор повністю дав волю своїй фантазії )). І від цього не можна заскучати тому що читаючи ти навіть не здогадуєшься що чекає тебе попереду. Тож кожна розповідь читається з цікавістю і с посмішкою на лиці, тому що майже кожна розповідь прикрашена дотепами, і смішними моментами. А мова написання така чудова і по-своєму проста, що її так легко читати. Читаючи всі описанні образи й місця, в твоїй підсвідомості вони проявляються й таке враження, що ти читаєш не книгу, а дивишся гостросюжетний фільм.
Але все не так добре, і ось чому я не можу поставити п'ятірку, тому що є і свої мінуси. Перший причина, можливо це тільки в моєму випадку, це те, що читаючи розповідь ти вже в середині починаєш розуміти хто, що і як це все зробив, починає вимальовується картина зробленого, і зрозуміло хто злодій і як він виконав свої злодіяння. А друга це те що було добавленна оповідки про вовкулаку, і дракона і взагалі це вкраплення паранормального тільки ламає всю концепцію книги. Без неї роман тільки б виграв.
А на кінець скажу, що новітня українська література є, і вона класна, і ось яркий примір цього. Її потрібно підтримувати, і просувати, тоді вона ставатиме ще тільки кращою і цікавішою. З'явився багато нових талановитих авторів. І це буде тільки плюсом.
А книгу я рекомендую прочитати кожному. Ви не пожалкуєте за втрачений час, насолоджуйтесь!!
6 понравилось
