
Ця книга й автор загалом - відкриття-здивування-позитивне враження від сучасної української літератури. Це той рідкісний вартісний твір, який не тільки вдалося видати авторові, а й включений до шкільної програми (щоправда, обов’язковим його прочитання є лише для тих, хто вивчає українську літературу поглиблено, решта учнів його прочитає, тільки якщо на нього випаде вибір вчителя). Це - третя, фінальна історія юних закоханих. Проте її окремішнє прочитання (без перших двох частин), як на мене, зовсім не псує ні сприйняття, ні враження від книги. Степан Процюк ставить перед читачами безліч проблем: дружба й кохання, любовний трикутник, пошуки себе, дитинство й світ дорослих, перші інтимні стосунки (до речі, можна було й без цього), заробітчанство, батьки і діти... Це книга, у якій є над чим подумати. Можливо, школярам буде непросто зрозуміти глибинний зміст назви й авторських посилань на давньогрецькі міфи, навантаження, які несуть у собі вставні історії та вічні сни героїв, але перераховані проблеми однозначно зачіпають сучасних підлітків.

































