Цитаты из книги Harry Potter Boxed Set

Убийство - дело не простое, что бы ни думали на этот счет простаки...

Приятно, когда никто не лезет в твою личную жизнь.

- Ты всегда тактичен, как затупившийся топор.

Ми сильні лише тоді, коли згуртовані, і слабкі, коли роз'єднані.

— Этой ночью в Азкабане станет на двух узников больше. — Глаза Снегга пылали фанатичным огнём. — Вот интересно, как это понравится Дамблдору… Он был так уверен в твоей совершеннейшей безвредности, Люпин, вервольф ты наш домашний…

— Він каже про те саме, що й Муді, — тихо сказав Гаррі, запихаючи листа в кишеню мантії. — Постійна пильність! Можна подумати, що я ходжу з міцно заплющеними очима, стукаючись об стіни...

Слова вилетіли раніше, ніж язик їх промовив.

Якби я вмирав щоразу, як вона мені це пророкує, то вже став би дивом медицини!

— У мене тут два Нептуни, — озвався трохи згодом Гаррі, похмуро розглядаючи свій аркуш пергаменту, — такого ж не може бути, правда? — Ага-а-а, — сказав Рон, наслідуючи таємничий шепіт професорки Трелоні, — коли в небі з'являються два Нептуни, то це явно означає, Гаррі, що народився малючок в окулярах...

Не треба бути генієм, щоб визначити, хто краще літає!

По суті, йшлося далі в тому звіті, в якому чулася явна розгубленість, усі Редли мали ідеальне здоров'я, якщо не зважати на те, що були мертвісінькі.

Мелфой, що мав бліде, гостре і хронічно єхидне обличчя, належав до слизеринського гуртожитку.

— Уже другий староста школи в нашій родині! — гордовито мовила вона. — І останній, — ледь чутно додав Фред. — Я в цьому не сумніваюся, — спохмурніла місіс Візлі. — Вас так і не обрали старостами гуртожитку. — А навіщо це нам? — скривився Джордж. — Щоб ніякої радості в житті не лишилося?

Поблідли навіть Стенові прищі.

Гаррі чудово знав, що Дадлі терпить обійми тітоньки Мардж тільки тому, що отримує за це винагороду. І справді, коли вона його відпустила, Дадлі стискав у дебелому кулаці хрустку двадцятифунтову купюру.

На порозі стояла тітонька Мардж. Вона була дуже схожа на дядька Вернона — велика, огрядна, з буряковим обличчям, і навіть мала вуса, щоправда, не такі пишні, як у брата.

Якщо прагнеш слави, треба бути готовим до тривалої й тяжкої праці.

Я б не продав і половини своїх книжок, якби люди не думали, що те все зробив саме я. Ніхто не читатиме про якогось там старого бридкого чаклуна з Вірменії, навіть якби він і справді врятував село від перевертнів.

Книжкам не завжди можна вірити.

– Просто щоб познущатися над маґлами, – зітхнув містер Візлі. – Продають їм ключ, який стає таким крихітним, що його в потрібний момент годі знайти. Звичайно, потім дуже важко натрапити на винуватця, бо маґл ніколи не зізнається, що його ключ постійно зменшується, а тільки наполягатиме, що просто загубив його. Та Бог з ними, вони просто зі шкури пнуться, щоб не помічати магії, навіть якщо це робиться у них під носом. Та чого тільки не зачаровують наші люди, ви навіть не повірите!