Теплі історії про дива, коханих і рідних. Збірка оповідань

Дива серед нас, тепленькі светрики, його очі, сонце посміхається, запашна кава, різдвяні смаколики, віра у кохання, пробудження від сну, миленький, картатий, сяючий...Ну, серйозно, скільки можна?

Три гарні книги однієї серії - гарні, в плані красиві, але наповнення абсолютно ідентичне. "Теплі історії про дива, коханих і рідних. Збірка оповідань" налічує майже 40 авторів. 40 різних людей - за віком, стилем життя, вподобань...але які ж однакові історії, однаковий стиль, епітети, ситуаційні розв*язки.

Знову цей прекрасний світ, де все у всіх налагоджується - варто лише зайти в кав*ярню. Де всі кутаються і смакують. Де див більше, ніж в стінах Хогвартсу.

З іншого боку, під час прочитання, я припускала, що ці книги - наскрізь ванільні і тремтячі - для читачів підліткового віку, для яких романика і ідеалізування природні, але ж...книжки мають мати яксіь мірки, не можна ж плекати покоління інфальтильних придурків, які вірять, що все само собою - варто лише вміти знаходити дива навколо себе.

Звичайно, плюс цієї книги в тому, що я знала на що я йду після "Теплих історій до шоколаду" і мусила йти - бо ж таки подарунок. Оскільки я була підготовлена, гніватись вже не було причин. Тихенько по одному оповіданню в день я долала цю невеличку книжку.

Не думайте, що я такий монстр і геть не вмію абстрагуватись. Відзначу три оповідання, які мені сподобались: - Вікторія Пожарська "Решта" - Вікторія пожарська "Дивощастя" - Оксана Радушинська "Іграшковий пес"

Але це три з п*ятдесяти. І це сумно.

Тому книжка перетворила на відкритку, бо іншої функції вона не виконує - гарна обкладинка+приємні побажання на звороті.

Пі.Сі: це моя особиста думка, я щиро втішена за тих людей, яким сподобалась ця книжка і які отримали від неї насолоду.

Я розказую тобі про те, як задихаюся від цигаркового диму та запаху надміру солодких парфумів, якими користуються вже зрілі жінки. А ще я не люблю невиконаних обіцянок і лицемірної цікавості. Найгірше поміж того, що я ненавиджу, — це коли хтось намагається залізти в мою голову. Хто вас туди запрошував? Мені не треба жодних дезінфекцій і ліків.

Знаєте, коли я почала читати цю збірку, я мало не розплакалася. Деякі історії так схожі за стилем і манерою на те, що пишу я сама, що я просто відчувала зв'язок з цими людьми, хоча ніколи їх не бачила і навіть не знаю хто вони.

Це справді милі, добре та життєствердні історії, після яких хочеться жити на повну і насолоджуватися цим життям. Вони легко і приємно чтаються. До того ж, оповідки зовсім маленькі, тому не забирають багато часу. Я читала їх у перервах між виконанням домашнього завдання.

Так, мені сподобалися не всі-всі оповідання з цієї збірки. Тому й оцінка не максимальна. Деякі мені здалися аж занадто приторними від кількості цукру, яку в них упхали. Деякі я просто не зрозуміла. А деякі мене просто виводили з рывноваги безглуздими орфографічними чи лексичними помилками. Але в цілому це прекрасна збірка, яку варто читати саме взимку.