Таємниці львівської кави

Колись (боже як давно це було!), коли я ще дивилася бразильські, мексиканські та інші серіали, був один з красивою назвою - «Жінка з ароматом кави». Я не пам’ятаю ні сюжету, ні акторів, а от назва запамʼяталася, бо тоді мене ще друзі стали так дражнити, вони знали моє захоплення кавою. Не залежність, а захоплення, бо будь-яку і будь-де пити не буду.
Львів ще люблю, скажем так, і за каву теж.
У нас там є улюблені кавʼярні, і кожна зі своїм стилем, атмосферою, і, звичайно ж, зі своєю кавою.
А в студентські бідні роки ми з подругою завжди відкладали гроші в «кавову» баночку, щоб в улюбленому закладі в центрі Вінниці попити смачний напій, який там варили на піску.
Так що чорна гірка ароматна кава - то настрій, з яким йду по життю.

Тому книга видавалася чимось таємничим і загадковим, чесно, я навіть не знаю, чого чекала від неї :) Мабуть, задоволення, як від гарної чашечки кави.
Не скажу, що не отримала його. Але трохи не те… ну от ніби випила каву по-польськи, ніби і кава, але… -

Юрій Винничук добре постарався, можна сказати, він написав енциклопедію кави. Тут і історія, і різні цікаві факти, легенди і розповіді про різні міста. Але Львова тут, на жаль, мало. А все, що про нього написано, я вже знала (сама винна).
А от вірш зустріла вперше

(Зенко Филипчук)

Але хай би там як, було все ж цікаво.
Наприклад, я знала, що до того, як варити, каву вживали в сухому вигляді, але що із зброджених ягід варили вино, і пили його, як збудник, не чула. Цікаво було почитати і про замінник - цикорій. Виявляється, він був популярним не менше за каву. І залишається таким до цих пір. А про каву з підковою чули?
Львівський художник по металу Олег Бонковський заварює каву, опускаючи в турку розпечену підкову. Оригінальний спосіб еге ж ?
А ще… Ви знали, що існує біла кава? Її придумали в Бельгії, і рецепт тримається в таємниці. Називається вона «мара», має світло-бурий колір, і дуже корисна для спортсменів і людей, які страждають на розлад травлення.

Ще мені мені сподобалися розповіді про кавʼярні в різні часи і в різних куточках світу. І їх завсігдатаїв, відомих людей свого часу, письменників, поетів, скульпторів, художників та інших митців.
Каву любили і ненавиділи, сприймали і не сприймали, величали і були навіть гоніння за неї, але байдужих не було. Цей напій притягував до себе, як шанувальників, так і противників.

KillWish
14/14

Перевод .

Когда-то (боже давно это было!), когда я еще смотрела бразильские, мексиканские и другие сериалы, был один с красивым названием – «Женщина с ароматом кофе». Я не помню ни сюжета, ни актёров, а вот название запомнилось, потому что тогда меня еще друзья стали так дразнить, они знали мое увлечение кофе. Не зависимость, а увлечение, потому что любое и где-нибудь пить не буду.
Львов еще люблю, скажем так, и за кофе тоже.
У нас там есть любимые кофейни, и каждая со своим стилем, атмосферой, и, конечно же, со своим кофе.
А в студенческие бедные годы мы с подругой всегда откладывали деньги в кофейную баночку, чтобы в любимом заведении в центре Винницы попить вкусный напиток, который там варили на песке.
Так что черный горький ароматный кофе – это настроение, с которым иду по жизни.

Поэтому книга казалась чем-то таинственным и загадочным, честно, я даже не знаю, чего ожидала от нее :) Пожалуй, удовольствия, как от хорошей чашечки кофе.
Не скажу, что не получила его. Но чуть не то что ли … ну вот будто выпила кофе по-польски, как бы и кофе, но… -

Юрий Винничук хорошо постарался, можно сказать, он написал энциклопедию кофе. Здесь и история, и разные интересные факты, легенды и рассказы о разных городах. Но Львова, к сожалению, мало. А все, что о нём написано, я уже знала (самая виновата).
А вот стихотворение встретила впервые

(Зенко Филипчук)

Но как бы там ни было, всё же интересно.
Например, я знала, что до того, как варить, кофе употребляли в сухом виде, но что из сброженных ягод варили вино и пили его, как возбудитель, не слышала. Интересно было почитать и о заменителе – цикории. Оказывается, он был популярен не меньше кофе. И остается таковым до сих пор. А о кофе с подковой слышали?
Львовский художник по металлу Олег Бонковский заваривает кофе, опуская в турку раскаленную подкову. Оригинальный способ да ?
А еще… Вы знали, что существует белый кофе? Ее придумали в Бельгии, и рецепт держится в секрете. Называется он «мечта», имеет светло-бурый цвет, и очень полезен для спортсменов и людей, страдающих расстройством пищеварения.

Еще мне понравились рассказы о кафе в разные времена и в разных уголках мира. И их завсегдатаев, известных людей своего времени, писателей, поэтов, скульпторов, художников и других художников.
Кофе любили и ненавидели, воспринимали и не воспринимали, величали и были даже гонения за него, но безразличных не было. Этот напиток притягивал к себе как поклонников, так и противников.

"На кавi", "на кавi", у Львовi
Стрiчаються люди чудовi,
Стрiчаються люди чудовi
I дуже красивi також.
"На кавi", "на кавi" у Львовi
Час починає з любовi,
Час починає з любовi,
Навiть, як сiється дощ..."

Кстати, во Львове есть кофе, который пьют, когда идет дождь. А еще есть кофе для влюбленных. И, конечно, мой любимый - с лимоном. Вообще, для меня лично Львов и кофе - это синонимы. Я даже пару раз (невзирая на расстояние в 1000 км) ездила туда в кофейное путешествие. Просто я люблю пить кофе во Львове! Поэтому и книгу купила. И с удивлением узнала, что Львов вовсе не кофейная колыбель, впервые кофе появился на территории Украины в Каменце-Подольском. Между прочим, там тоже готовят АбАлденный кофе, правда не умеют его преподнести так, ко во Львове.

Львов - это незабываемое место.
И все же о книге. Бралась за нее с нетерпением. А читала очень долго. Нет, книга интересна, красива, как подарочное издание кофеману - просто идеальна. Но о Львове и львовском кофе там очень мало. Очень.
Тем не менее, повторюсь, интересного в ней много. Во-первых, язык. Какой-то очень необычный, я даже почувствовала себя иностранкой. Во-вторых, сколько уже прочитано о любимом напитке, а все равно узнала что-то новенькое. Вот вы знали, к примеру, что при султане Магомете IV всех кофеманов зашивали живьем в мешки из-под кофейных зерен и бросали в море или отрезали им язык, чтоб те никогда больше никого не могли соблазнить на грешный напиток?
А еще очень понравилась связь между литературой и кофе. Ах, как же соблазнительно описаны французские кофешки, где любили проводить время известные литераторы!
Одним словом, книга замечательна... но хочется во Львов! На каву! :)

Львов и кофе не делимы. Я могу смело утверждать это, ни разу, увы не побывав во Львове. Но кофейный дух этого города веет от любого упоминания о нем: фотографии, открытки, отчеты о путешествиях, книги. А "Таємниці львівської кави" стали настоящей энциклопедией кофе в Украине.
Как сейчас можно говорить, книга очень атмосферная. бумага цвета кофе с молоком, иллюстрации приглушенного кофейного цвета. Тут и фрески, и иллюстрации, и портреты первых "завоевателей" кофеен, красивые заварники, и конечно виды Львова. А в конце, как вишенка на пирожном ( ну или взбитые сливки на кофе))) кофейные рецепты/
Вам жеж цікаво як смакує французська крем-кава))))

Чесно кажучи, навіть не знаю, що саме я сподівалася знайти в книзі з назвою "Таємниці львівської кави". Не те щоб я фанатіла від Львова - я його люблю такою тихою спокійною любов’ю, яка не афішується, як ото прийнято писатити у статусах чи назвах фотоальбомів у соцмережах: "О, моє кохане місто Лева!" і т.д. Просто люблю і все. Аналогічна історія і з кавою.
А оскільки вже тричі була на вечорах іронічної та інтимної лірики, де правив бал сам пан Винничук, то стало цікаво: що ж він може розповісти про такі дві сакраментальні речі?
Так ось, книга нагадує якусь дисертацію по сабжу) Цікаво, пізнавально. По-галицьки смачна мова) Ілюстрації і цитати на кожній сторінці. Текст кольору кави. Сторінки кольору пряженого молока. Гарно)
А що книгу я вже два роки шукала книгарнями, бо її вже не видають, а тут знайшла цілком випадково - то вона взагалі має неоціненну вартість особисто в мене.
До речі, крім історичної частини, там ще купа рецептів із застосуванням кави) і розповіді про кавові традиції у світі. Я собі точно щось перейму для власного застосування)

До цієї книги в мене є тільки одне зауваження – чому вона називається „Таємниці львівської кави”? Адже частина, присвячена місту Лева, становить не більше 25 відсотків від загального обсягу, і в чому полягає таємниця? Є розповіді про історію появи кави в місті, її популяризацію, місцеві кав`ярні та виробництво львівської кави, але не більше!
Проте, в цілому, книга справляє дуже і дуже добре враження, – розповіді про різні сорти кави, про те, де і як їх вирощують. Добре висвітлена історія подвигу Юрія Кульчицького, завдяки якому Відень спочатку здобув визволення від турецької облоги, а потім став „кавовим містом”. Цікаві розділи про батьківщину кави, культуру її споживання, про те, як вдалося цьому напою стати найбільш популярним напоєм на Сході, як вдалося подолати труднощі та заборони на її вживання мешканцями сходних країн! Про те, як кава завоювала прихильність європейців, і чому паризькі кав`ярні стали улюбленими місцями богеми.
Особливої уваги заслуговують цікаві рецепти, за якими каву готують у різних частинах світу, а також у Львові. Хотів би відмітити нове видання цієї книги від „Видавництва Старого Лева”, яке дуже приємно тримати в руках, гортати сторінки та отримувати задоволення, як від самої книги та від кави, звареної за наведеними у ній рецептами.

В цьому році я поставила за мету читати щомісяця принаймні один нон-фікшн, бо його на моїх полицях зібралось уже чимало, а читається він чомусь значно рідше, ніж худліт. Для січневого читання я обрала саме "Таємниці львівської кави", бо в святковий час не хотілось брати щось важке і аж надто серйозне, а кава... Що ж може принести більше тепла та затишку в холодні зимові дні, ніж вона?
Хоча книга доволі невеличка, вона виявилась більш, ніж інформативною. На її початку читачеві пропонують аж дві легенди про походження кави, потім розповідають, як кава завоювала спершу східний світ, а тоді і серця європейців. Крім того, Винничук розповів про епічні, кумедні чи просто цікаві моменти зі світової історії, так чи інакше пов'язані з кавою, та про появу перших кав'ярень у різних країнах.
Було правда невеличке розчарування, коли я зрозуміла, що вже давно перевалила за середину книги, а до Львова автор все ще не дістався. Проблеми з неймінгом очевидні, та чомусь ніхто цього не помітив. Або ж просто побоялись сперечатись із іменитим автором. В принципі, це єдина моя претензія до книги.
Бонус для кавоманів - величезна кількість рецептів кавових напоїв у кінці. Правда будьте обережні, якщо захочете їх спробувати, стежте, щоб нічого не злиплось, бо майже всі вони містять просто кінські дози цукру.
Видання 2018 року від Піраміди симпатичне. Гарний папір, багато ілюстрацій, навіть дизайн обкладинки приємний (тут Піраміда частенько косячить). Шкода лише, що оправа м'яка. Тому рекомендую для цікавого читання на вихідний, звичайно ж під чашечку ароматної кави.