
Ваша оценкаЦитаты
ViktoriaGorbunova9 августа 2020 г.На улице, над гаванью, появляется свет, как будто он спал в каналах, под мостами, откуда он медленно выходит на лед, который начинает светиться.
110
ViktoriaGorbunova9 августа 2020 г.Самые опасные лавины — это лавины порошкообразного снега. Их вызывают незначительные энергетические импульсы, например громкий звук. Они обладают сравнительно малой массой, но движутся со скоростью двести километров в час, создавая за собой фатальный вакуум. Случалось, что порошкообразные лавины высасывали легкие из тела человека.
112
AlesiaM25 февраля 2020 г.Нам кажется, что страх имеет пределы. Это только пока мы не встретились с неизвестным. У всех нас есть безграничный запас ужаса
133
dolli_k11 февраля 2020 г.Я через стіл погладжую один бік його підборіддя і дивуюся тому, як це життя може змусити несподівано відчувати щастя й екстаз з абсолютно чужою людиною.
137
dolli_k8 февраля 2020 г.Закохані люди поклоняються фотокартці. Вони стоять навколішки перед хусткою. Вони пускаються в мандри, щоб поглянути на стіну будинку. Що завгодно - тільки б роздмухати ті жаринки, які одночасно і зігрівають, і обпалюють.
154
dolli_k8 февраля 2020 г.Коли я чую про те, що діти швидко забувають, що вони швидко прощають, що вони чутливі, у мене це влітає в одне вухо і вилітає в друге. Діти вміють пам'ятати, приховувати і вбивати холодом тих, хто їм не подобається.
135
dolli_k6 февраля 2020 г.Широко розповсюджена думка, що діти - відкриті, що правда про їхній внутрішній світ сама лізе назовні. Це не так. Немає нікого потайливішого, ніж діти, і ні в кого немає більшої потреби бути потайливим. Це свого роду реакція на світ, який постійно намагається відкрити їх за допомогою консервного ножа, щоб подивитися, що ж у них там усередині і чи не треба замінити це більш підходящим вмістом.
137
dolli_k6 февраля 2020 г.Я ніколи нічого йому не обіцяла. Я нічого не можу йому обіцяти. Жодна людина нічого не може обіцяти іншій.
141
dolli_k6 февраля 2020 г.Я не бачу жодних причин жаліти дітей, приховуючи від них правду, від якої все одно нікуди не дінешся. Адже коли вони виростуть, їм треба буде терпіти те саме, що й усім нам.
130