Справді,чого в Льони не забереш,то це життєрадісної готовності до пригод,якоїсь дитячої відкритості чи цікавості,а чи,може, постійного інтересу до нового,невідомого? Це всіх приваблювало до неї. І його привабили: щира усмішка,якась наївна безпосередність,цей її безтурботних сміх...
Але потім,потім він зрозумів,що це - не ексклюзив, що це не лише для нього,не винятково для нього і виникло не внаслідок закоханості,очманіння від його очей,його постаті (хоч,може,він і підсилив це в мільйони разів).Зрозумів,що просто вона така є. Усвідомив,що вона сміятиметься і сяятиме в будь-якому товаристві,із будь-ким більш-менш цікавим і дотепним,спілкуватиметься й вбиратиме в себе.
Тоді так,саме після таких його невтішних висновків,і виникло вперше це бажання - зробити їй боляче,щоби перестала всміхатись,щоб не лунав оцей її запальний позитивний сміх!Щоби сиділа вдома і плакала!Щоб ні до кого(саме так),ні до кого не наважувалася всміхатися цією своєю голлівудською усмішкою!
Але в неї був ресурс..Невичерпний ресурс оптимізму. Переплакавши, помирившись і перекрутившись декілька днів,вона знову заводила платівку своєї життєствердності...
Ваша оценка
1 понравилось