Пора плодів і квітів

Пиши мені, пиши до забуття,
Аж поки пальці стиснуться в судомі.
Бо щось в словах є більше за життя -
Учора ми ще були не знайомі,
А завтра все ніяк не настає,
І все в тобі чомусь таке моє.

Якби вітер тобою став,
Він би тіло моє гортав
І нестримно горнув і пестив,
Якби вітер тобою став.
Якби сонце було, як ти,
То б від ніжної сліпоти
Засльозилися в нього очі,
Якби сонце було, як ти.
Якби небо було, як ми, -
Заховало б свої громи
І спочити лягло у травах,
Якби небо було, як ми.

Осміліла.
Підійшла упритул.
Ба ні, притулила до себе.
Стою і не знаю,
Які у вас очі -
Зелені чи попелясті.
Якщо зелені, гадаю,
Сплету вінок із барвінку,
А як попелясті -
Сплету із блаватів.
А ви подивились у вічі.
Карі?..