Мелодія кави у тональності кардамону

Неймовірно красива книга. Вона дійсної співає до свого читача. З кожної сторінки лунає мелодія слів, яка дуже тонко та вірно передає настрої своїх героїв.

Основні події відбуваються у Львові середини 19 століття. З опису дуже чітко стає зрозуміло, як жили тоді жінки і наскільки важливо було не скомпрометувати себе навіть зайвим поглядом.

Це історія дівчини, яка наважилася піти за своїм щастям. Їй довелося заплатити за нього не малу ціну. Але, як мені здається, краще прожити щасливим хоча б незначну частину свого життя, ніж просто існувати.

Ще зовсім юна Анна закохується у значно старшого за неї Адама, який, до того ж, уже був одружений. Перший раз навіть на родичці Анни. Незважаючи на те, що між ними велика різниця, і не лише вікова, але й в соціальному становищі, віросповіданні, вони прагнули бути разом.

Ця книга – зворушлива історія кохання, яка не залишить байдужим жодного читача.

Перед Вами типовий жіночий сентиментальний та романтичний роман. Не варто обманюватись і чекати чогось більшого. Тут нема історичного тла, надзвичайного психологізму чи сюжетних ліній, окрім любовної. Може любителі жанру і розгледять цікаві нюанси, та мене ця історія не зачепила. Чогось було забагато, чогось замало, не вийшло золотої середини. Автор навмисне від початку ставить героїв у обставини, настільки здавалося б непереборні, що вони виглядають штучними. Та найголовніше дуже багато було обіцяно, що виявилось мильною бульбашкою. От мав бути Львів у всій своїй красі, а гг здебільшого грає у хованки, а не знайомиться з ним. Та і звичайного життя позаминулого століття, його ритму, тут забракло, при тому що спроби відтворити те, поміж переживань, явно були. А голос Епохи заглушила Мелодія роману: не галицька говірка, а рафінована сучасна літературна мова, навіть не мова Франка та Стефаника, от що заставляє мене сказати "Не вірю." І попри все, якщо не сподіватись на щось більше, то книга для одного щемливого вечора досить хороша.

Пред Вами типичный женский сентиментальный и романтический роман. Не стоит обманываться и ждать чего-то большего. Здесь нет исторического фона, удивительного психологизма или сюжетных линий, кроме любовной. Может любители жанра и разглядят интересные нюансы, но меня эта история не задела. Кое чего было много, чего то не хватило, не получилась золотая середина. Автор намеренно, с самого начала, ставит героев в обстоятельства, столь казалось бы непреодолимые, что они выглядят искусственными. Но самое главное очень много было обещано, что оказалось мыльным пузырем. Вот должен быть Львов во всей своей красе, а гг в основном играет в прятки, а не знакомится с ним. Да и обычной жизни позапрошлого века, его ритма, здесь не хватило, при том что попытки воспроизвести его, между переживаний, явно были. А голос Эпохи заглушила Мелодия романа: не галичский диалект, а рафинированный современный литературный язык, даже не язык Франко или Стефаныка, вот что заставляет меня сказать "Не верю". И несмотря на все, если не надеяться на что-то больше, то книга для одного щемящего вечера достаточно хорошая.