Собака Баскервилей

Произведение захватило меня с первых строк. Я люблю Шерлока Холмса, но читаю о нем впервые, экранизаций просмотренно мною несколько. Они разные, а современные далеки от книги. Советскую экранизацию я помню плохо, поэтому и могу прочитать этот роман без знания развязки.
История начинается таинственно, что ожидаемо, и начинает закручивать сюжет сразу же. Я даже почувствовала восторг от этого. Возможно даже начну любить читать  детективы,  до этих пор что-то меня от них отталкивало.
Через 1,5 ч (из 7 ч полного произведения) прослушивания аудиокниги, у меня появилась первая версия развязки.
Через 3 ч появилась вторая версия...
Язык мне понравился, предложения насыщенные, нет подробных ненужных описаний. События происходят быстро и понятно. Боюсь даже слишком просто и незамысловато... будто для подростковой литературы, конечно если исключить кровавые события.
Действие держит в напряжении до конца. Моя вторая версия оказалась правильной. Но все равно есть интересные моменты, неожиданные.

Вначале я посмотрела фильм (режиссёра И.Масленникова), а потом прочитала книгу, но это ничуть не испортило моего впечатления – я также переживала за героев.

Мне запомнилось, что повествование ведётся от лица доктора Ватсона. И интересно, что мы видим не только то, что происходит по сюжету книги, но и узнаём личное мнение доктора: его симпатии, антипатии, подозрения, какие моменты из его жизни.

Суть преступления такова: преступник хочет завладеть поместьем Баскервилей и, зная о легенде про собаку, он воссоздаёт её в реальной жизни!

Историю о собаке Баскервилей знает, наверное, каждый. Если не с книги, то с фильма. Я, в том числе, сперва посмотрел советскую экранизацию. Гениальная игра актеров создала настолько ярких персонажей, что, читая повесть, не мог представить себе иные образы, кроме как Шерлок-Ливанов и т.д. И постоянно в мыслях проигрывалась мелодия из фильма. Именно это знание сюжета и убило мистическо-детективную загадку, так как мне заранее было известно, чем все закончится.
Сюжет интересный и весьма динамичный (что меня удивило), но слог автора (или перевода?) показался наивным и напыщенным. Создавалось впечатление, что читаю подростковую литературу.
Тем не менее, высокую оценку ставлю книге автора, создавшему свыше ста лет назад любимых всеми персонажей, которые остаются интересными до сих пор.

Вбивши свого головного персонажа в оповіданні «Остання справа Шерлока Холмса», Артур Конан Дойль тим прирік себе на нелегке завдання — якщо колись у світ вийде продовження пригод знаменитого детектива, доведеться придумати логічне пояснення тому, як він залишився живим. На щастя, в автора це вийшло. В оповіданні «Порожній будинок», яке починається зовсім не з цього, автор зумів не тільки несподівано "повернути" Холмса, але й придумати вичерпне пояснення того, як Шерлоку вдалось вціліти у сутичці з Моріарті та чим він займався увесь цей час. До того ж, справа, яка фігурує в основі розповіді, виявилась вельми цікавою та інтригуючою. Смерть вельможного юнака Рональда Адера, якого знайшли мертвим у власній кімнаті, оповита загадковістю на відсутністю будь-яких логічних пояснень. Тим цікавіше стає розслідувати цю справу разом з нашим давнім другом.

«Собака Баскервілів» стала першою книгою про Холмса за майже десять років відпочинку від цього персонажа, під час якого сер Артур Конан Дойль зосередився на інших жанрах літератури. Та попри здавалось би жирну крапку у пригодах Шерлока, яку автор поставив оповіданням «Остання справа Шерлока Холмса», відомий детектив таки повернувся, та ще й не просто у більш звичному форматі короткої розповіді на 25-30 сторінок, але у вигляді повноцінної повісті на більш ніж 150 сторінок тексту.

І хоч ця повість написана як спогад Доктора Ватсона і ніяк не продовжує сюжет після «Останньої справи Шерлока Холмса», велику цікавість вона викликає з перших сторінок. Річ у тім, що повість ця — зовсім не схожа на попередні роботи автора, бо має зав'язку пов'язану з легендою. Артур Конан Дойль, який зазвичай старався розказати історії, які цілком можливі і в реальному житті, тепер пише про щось зовсім незбагненне з точки зору матеріального світу.

Одного дня за загадкових обставин помирає багатий представник аристократичного роду — сім'ї Баскервілів. За легендою, яку розповідаю Холмсу, лікар померлого, смерть була не простим збігом обставин, а наслідком нападу химерних розмірів собаки, яка переслідує дім Баскервілів на протязі багатьох років. Холмс, як людина науки, звісно виключає факт присутності надприродніх сил, проте що далі — то більше підстав задуматись про протилежне.

Після половини повість набуває присмаку жахів і автор не на жарт розкручує тему страху. Завдяки цьому, а також майстерно прописаним другорядним персонажам і розкішному опису похмурих місцин села, де відбувається , ближче до кінця атмосфера нагнітається і в голові будуються різноманітні теорії, кожна з яких не все пояснює. На щастя, в кінці автор дає вичерпне логічне пояснення всьому, що відбувається.

Щойно закінчив читання «Останньої справи Холмса», яка, мушу визнати ще самою своєю назвою, а ще більше початком, навела на мене відчуття ностальгії, подібної до тої, що відчував сам доктор Ватсон, починаючи цю розповідь. Моє знайомство з особистістю цієї непересічної особистості на ім'я Шерлок далеко не повне. Оскільки читаю за порядком виходу книг, моїм «екватором» у знайомстві з усіма книгами про Холмса, буде «Собака Баскервілів», яку я читатиму наступної.

Але навіть цього, навіть на половину не повного знайомства, виявилось цілком достатньо, щоб прив'язатися до цих друзів настільки, що усе прочитане в цьому оповідання я пропускав через серце, а закінчивши читати, ще довго думати про те, що сталось.

Ні, тут ви не знайдете блискучої демонстрації можливостей Холмса. Навіть знайомство з настільки загадковою персоною як професор Моріарті не викличе у вас захоплення через побіжність опису його особистості та блискавичний, не уважний до подробиць, розвиток подій. Але цілком імовірно, що після прочитання вас, як і мене, огорне почуття безвиході та жалю, подібні до тих, що відчував у кінці доктор Ватсон, партнер великого детектива, але в першу чергу свого найкращого друга Шерлока Холмса.

Необычный сюжет, интересные герои, красивейшие пейзажи и, конечно идеальное расследование... Шикарное произведение, что тут еще скажешь? Вы не увидите ни капли сходства с теми сухими рассказами, которые могли читать по хронологии написания цикла, разве что Шерлок остается все тем же Шерлоком. Здесь Вы наконец-то увидите блистательный ум и наблюдательность доктора Джона Уотсона (я ждала этого с самого начала чтения цикла), несколько неожиданных поворотов в сюжете, которых Вы явно не ожидаете встретить, красивейшая природа Девоншира, старинный родовой замок, топи, леса, болота и море логических заключений двух детективов - что еще нужно для души?!

Читайте, друзья, однозначно - читайте!