Смирительная рубашка. Смок Беллью

Жизнь пластична. и в то же время она ничего не забывает. Какую бы форму она ни получала, прежние воспоминания не исчезают.

Если мы так мало знаем о жизни, что можем мы знать о смерти?

Мысль о том, что где-то здесь, близко, за стенами тюрьмы, научная жизнь кипит ключом, а я не только не могу принять в ней участие, но даже ничего о ней не узнаю, сводила меня с ума. Они работали, а я лежал на полу в своей камере и играл с мухами.

«Однако человек - странное создание, и он редко бывает доволен. Ещё недавно я молил Бога послать мне немного тухлого мяса и не слишком солёной воды, а стоило мне получить изобилие вяленого мяса и хорошей пресной воды, как я уже начал ворчать на свою судьбу.»

Я звернув увагу на те, що в цій країні люди називали одне одного божевільними. Але мені здається, що всі вони були божевільні. То була їхня біда. Одні виганяли диявола магічними заклинаннями, лікували хвороби, торкаючись до хворого руками, інші пили смертельні зілля, гралися з отруйними зміями або ж удавали це. Ще інші вирушали постити у пустелю, а вернувшися звідти, проголошували нові вчення, збирали довкола себе людей, створювали нові секти.

Що скоро робиться, те дешево ціниться.

Занадто паскудний, щоб жити, й занадто підлий, щоб умерти.

Здатність забувати означає здорову голову. Нав’язливе згадування означає манію, божевілля.

Ти тільки подумай, хіба цікавлять того квіти, хто бачить їх завжди?

Официальная религия для народа являлась, по ее мнению, орудием, необходимым для того, чтобы заставлять миллионы рабов покорно гнуть спину.