Цитаты из книги Замарайка

По тундрі дзвеніла вода. Квапливо бігли струмки, тягнучи за собою ламані гілочки, крижинки і шматки мокрого снігу. Добре в тундрі навесні. Кожний день схожий на свято. Скоро земля розквітне круглими кульками пушениці. А потім вона причепуриться маками, червоними хустками запалають каменеломки, маленькими озерцями замерехтять галявки з голубими незабудками. Поки що холодно, в тундрі мало комарів. Немає і гедзів. Спокійно пасуться оленята. Хори не б'ються, не ламають роги. Пастухи радіють весні. В білі ночі їм легко пильнувати череду. Полярні вовки відкочували за вовчицями на Північ, аби повернутися до черід з вовченятами. Прилине день, і на маленьких вербичках заблищать жовті пухнасті сережки. Настане і поря ягід. Гілки дикої смородини зігнуться від важких грон. На мохових купинах набере силу морошка, лохина, зачервоніє журавлина. А за місяць на довгі ноги зіпнуться гриби. Синюшки та підберезники. Олені шаленітимуть від грибного духу, бігатимуть тундрою, шукатимуть ласощів.

Зима!.. Крестьянин, торжествуя, На дровнях обновляет путь; Его лошадка, снег почуя, Плетется рысью как-нибудь.

Марія Іванівна змусила в класі намалювати до вірша картинку. Він намалював. Коняка вийшла з рогами. Селянин в широкій малиці. В руках тримає згорнутий тинзей. Приготувався кидати аркан на коняку. Вчителька подивилася на картинку. Сказала, що в коней немає рогів. Роги бувають лише в оленів та лосів. - Тарем, тарем, - сказав тоді Хосейко Марії Іванівні, проте не дуже повірив. - Гаразд, згода! Марія Іванівна сказала, а не знає. Коням ніяк не можна без рогів: ні снігу взимку розкопати, ні від вовків відбитися.