«Хороше місце табором не назвуть!» – згадав Денис старий татів жарт, який він проголошував, щойно заходила розмова про плани на літо. Після такого «аргументу» Денис зазвичай вирушав у село або разом з батьками до Криму, куди любив їздити найбільше і отримував від тих поїздок стільки задоволення, що його вистачало на весь наступний рік. А тепер перед ним була сумна перспектива: перебування в колі людиноподібних створінь, котрі встигли дістати його вже за ті дві години, які вони разом їхали у автобусі.