Обліковець

Друга премія конкурсу «Коронація слова–2013»! У цьому романі загадок більше, ніж відгадок. Хто такий дивний обліковець? Обліковця має кожна людина, але вони — не янголи-охоронці. Їх бачать лише діти й божевільні, їхнє завдання — не охороняти, а рахувати. Що саме? Навіщо? На деякі запитання люди не мають права знати відповіді.

Жанры

Рейтинг LiveLib

4,3

71 оценка

5
55%
4
28%
3
15%
2
1%
1
0%

Ваша оценка

Прочитали 77Хотят прочитать 43

Рецензии

LeRoRiYa2 февраля 2014 г.
Відкриття нового імені зажди приносить задоволення
Саме таким принципом зазвичай керуюся, беручи книжки незнайомих мені авторів. Причому, коли я відкриваю для себе класиків чи авторів бестселерів, про які вже багато сказано, я відчуваю не таке яскраве задоволення, як відкриваючи маловідомих авторів, чиї книжки не підлягали активному обговоренню.
Саме такі книжки я зазвичай обираю, коли беру участь у конкурсі "Спаси книгу - напиши рецензию". Марина Троян не стала виключенням з правил. Наскільки мені відомо, це перша видана книжка цієї письменниці. І вона неймовірно цікава, містично-реальна, хоча в центрі подій так званий Обліковець - такий собі янгол-охоронець однієї дівчини, довкола якої закручується вир подій. Його бачать тільки діти й божевільні. Його завдання не охороняти, а рахувати.
І ще, категорично не можна допустити контакту між обліковцем його підопічним. Але це таки відбулося, як вже неважко зрозуміти... Що було далі - не казатиму, скажу тільки, що відірватися не могла.
Написано легко, захопливо. Впевнена, що ще рне раз перечитаю і можливо навіть купуватиму нові книжки Марини Троян. Рекомендую прочитати всім, кому хочеться динамічно провести вечір з книжкою. Як завжди щиро дякую конкурсу "Коронація слова" за відкриття нових талантів!
Читать далее
44
115
sireniti21 февраля 2016 г.
І чому розуміння речей до нас приходить так пізно?
Дві купки монет. Срібна і золота. Срібні - то радості, золоті - болі і печалі. Золота купка помітно більша.
Міла - золотий багатій. Та це зовсім невесело. Сум огортає навіть обліковця, а він взагалі не повинен мати почуттів.
Українська література, навіть сучасна, чомусь часто сумна і невесела. Смуток і біль дуже часті ії супутники.
Напевне, дається взнаки многолітня нелегка історія. А може ми вже звикли плекати свій біль, розчинятися в журбі, розтікатися перлами сліз?
Такі ми, визнаю, з цим нічого не зробиш. Більшість з нас.
Міла - ніжна, тендітна. Загублена у часі. Панна з простонароддя. Не за статками, за почуттями, душевним настроєм, за вдачею.
Обліковець - він не ангел. Важко сказати, хто він. Не охороняє, веде облік радостям і печалям.
Не подумайте, це не історія кохання Міли і обліковця. Все надто складніше.
Це історія Міли, яка прагнула любові, життя і щастя. А отримала... купку монет із золота.
Взагалі, скажу, мене багато що дратувало в цій історії. Чесно, ну не вірю я, що десь так ще живуть в Україні. І що до циган ставляться відверто презирливо... Та, власне, це не головне в книзі. А головне тут, вірніше, головна - Міла. Ні, вона не циганка, і не байстрюк якийсь там. Звичайна дівчина.
Вона так мало хоче в цьому житті, але це водночас так багато: кохати, бути коханою, бути щасливою.
Не судилося, ой не судилося.
Золоті монети обтягували карман обліковця, а Міла впевнено наближалася до свого самого найбільшого розчарування.
Зо що тобі так, дівчино? Чому стільки бід і нещасть на таке ніжне серце? Чому саме ти?
Немає відповіді. На жаль.
Але є надія.
перевод
Две кучки монет. Серебряная и золотая. Серебряная - радости, золотая - боли и печали. Золотая кучка заметно больше.
Мила - золотой богатей. Но это совсем невесело. Грусть накатывает даже на учётчика, а он вообще не должен иметь чувств.
Украинская литература, даже современная, почему-то часто грустная и невеселая. Печаль и боль очень частые её спутники.
Наверное, сказывается многолетняя нелегкая история. А может, мы уже привыкли лелеять свою боль, растворяться в печали, растекаться жемчугами слез?
Такие мы, признаю, с этим ничего не сделаешь. Большинство из нас.
Мила - нежная, хрупкая. Затерянная во времени. Панна из простонародья. Не за состояниями, - за чувствами, душевным настроением, по натуре.
Учётчик - не ангел. Трудно сказать, кто он. Не охраняет, ведет учёт радостям и печалям.
Не подумайте, это не история любви Милы и учётчика. Все намного сложнее.
Это история Милы, которая хотела любви, хорошей жизни и счастья. А получила... кучку монет из золота.
Вообще, скажу, меня многое раздражало в этой истории. Честно, ну не верю я, что где-то так еще живут в Украине. И что к цыганам относятся откровенно презрительно... Но, собственно, это не главное в книге. А главное здесь, вернее, главная - Мила. Нет, она не цыганка и не незаконнорожденная. Обычная девушка.
Мила так мало хочет в этой жизни, но это в то же время так много: любить, быть любимой, быть счастливой.
Не суждено…
Золотые монеты обтягивали карман учётчика, а Мила уверенно приближалась к своему самому большому разочарованию.
Зо что её так? Почему столько бед и несчастий на такое нежное сердце? Почему именно она?
Нет ответа. К сожалению.
Но есть надежда.
Читать далее
37
257
Nina_M3 мая 2020 г.
Ненавиджу, коли мене жаліють: тоді страшенно шкода самій себе. Але ж то люди жаліють. А як же, мабуть, прикро, коли тебе жаліє навіть той, хто цього не вміє!
Але ні, у цьому романі все значно складніше: обліковець Міли таки вміє жаліти. Попри всі правила. У нього ж серйозний досвід - сім місяців людського життя. А тепер він став білим і - ні, не охороняє, бо не янгол - веде облік радостей і печалей, із яких складається людське життя. На жаль, золотих монет - валюти невдач - у рази більше(
Та я не про те. От були собі дві (а потім - три) дівчинки, що народилися в один день. Однак зірка того дня була якась нещаслива. Бо ні Лейла, ні Міла не спізнали сповна батьківської любові, виросли ніби на іншій планеті, тож здаються дивними для оточуючих (а насправді я впізнала у них себе). І так, без тепла й затишку, чужі у світі жорстокості й вигоди, ці дівчата не стали щасливими, бо ж це не казка про Попелюшку, а реальне життя...
А поруч із реальним життям є ще один світ, зображений авторкою так, як і належить, - примарно, немов у тумані, - світ обліковців. Вони - лише спостерігачі, які чекають на переродження.
Єдине, що поєднує обліковців і людей, - надія на краще.

Для тех, кто читает на русском
Дальше...
Ненавижу, когда меня жалеют: тогда очень жаль самой себя. Но это люди жалеют. А как же, наверное, обидно, когда тебя жалеет даже тот, кто этого не умеет!
Но нет, в этом романе все гораздо сложнее: учетчик Милы все-таки умеет жалеть. Несмотря на все правила. У него же серьезный опыт - семь месяцев человеческой жизни. А теперь он стал белым и - нет, не охраняет, потому что не ангел - ведет учет радостей и печалей, из которых состоит человеческая жизнь. К сожалению, золотых монет - валюты неудач - в разы больше(
Но я не о том. Вот были две (а потом - три) девочки, родившиеся в один день. Однако звезда в тот день была какая-то несчастливая. Потому что ни Лейла, ни Мила не познали сполна родительской любви, выросли как будто на другой планете, поэтому кажутся странными для окружающих (а на самом деле я узнала в них себя). И так, без тепла и уюта, чужие в мире жестокости и выгоды, эти девушки не стали счастливыми, потому что это не сказка о Золушке, а реальная жизнь ...
А рядом с реальной жизнью есть еще один мир, изображенный автором так, как и положено, - призрачно, как в тумане, - мир учетчиков. Они - лишь наблюдатели, которые ждут перерождения.
Единственное, что объединяет учетчиков и людей, - надежда на лучшее.

Читать далее
26
232

Все рецензии

Цитаты

Natali3941926 февраля 2014 г.
Я стояв і хотів. Намагався хотіти так сильно, щоб добре вийшло. Але вийшло ,як завжди, - ніяк.
"Не переймайся - рідко в кого це виходить відразу. Треба навчитися хотіти правильно - точно, чисто ,без домішок вагань і зайвих думок.У тебе буде багато часу, щоб потренуватися..."
4
46
Natali3941926 февраля 2014 г.
Ще трохи - і можна вдавитися тими неозвученими словами.
3
56
Natali3941926 февраля 2014 г.
-І чому розуміння речей до нас приходить так пізно? Так пізно, що вже нічого неможливо вдіяти й залишається прийняти це розуміння як розплату за свої гріхи.
3
26