На запах м'яса

Кохання - одне-єдине, та ти розумієш це тільки після того, як пізнаєш його... А до того блукаєш сліпий, кидаєшся на всіх інших... Кажеш їм - люблю, але жити... жити без них можеш!

- Хіба життя - боротьба? Життя - радість. Ні з ким боротися не треба. Узагалі. Тільки із собою. Себе знайти, на тому й заспокоїти, не зрадити.

Коли нема особистого, вимушена гратися в особистість.

...біда, що інститут до освіти прирівняли. Освіта — від «світоч». Коли світло в душі оселяється. Коли живеш так, щоби осяяну душу не заплямувати. Вивчення математики, менеджерської справи чи юриспруденції до освіти ніякого стосунку не має. Так, ремесло…

Як совість не кривиться — тільки тоді душі тепло.

Справи й жертви без любові не мають ціни, бо їх роблять руки, розум, воля, та не серце. Від того в нас так мало радості й натхнення до життя

Особистості не проростають під ковдрами.

- Твоя боротьба - завжди чиєсь горе, незважаючи на те, що що це: душогубки, продаж зброї, назв'язування демократії, заклики померти за ідею чи просто вимога всіх худнути до розмірів ляльки Барбі. Нав'язування іншим своїх принципів - безпринципне міщанство.

Рухайся!Аби досягти мети,усюди маєш встигати!

Та я увесь світ пошлю до дідька, якщо він заважатиме моєму щастю.

Людина є тим, що вона любить.

Ілюзія може далеко завести, та й на краю землі реальність дарує тільки справжній біль.

Гонитва за грошима,утвердженням,славою спустошують душу.

— Чого ти хочеш від життя?!
— Хочу мати головне! Щоби без вагань відмовлятися від зайвого.

Справедливість — омана. Право висувати претензії комусь, не висуваючи їх собі…

За що любити людей? Нащо їм вірити? Дурний Санджив! "До людей тільки з любов'ю..." Та вбивати їх, тварюк дводушних! Болобонять красиво-мудро, живуть гидко.

Гнів випиває твої сили.

Сенс треба шукати,коли є життя.

Головне те,за що ви ладні померти.

Як же змінюється світ, варто лише душі розквітнути.